Газета Тернопільської міської ради “Тернопіль вечірній” на зорі Незалежності України була гордістю файного міста. При тиражі 40 тисяч(!!!) екземлярів, за газетою вишиковувались черги. Автору з цих рядків з гордістю демонстрував фото неймовірної черги за свіжим номером видання перший редактор “вечірки” Степан Слюзар. Біля газетного кіоску, що поруч з TV-4, черга аж змійкою вигиналась за правдивим словом! Ви нині таке десь бачили?!
Після того, як Степан Слюзар залишив посаду головного редактора, з керманичами “вечірці” не везло. Кожен мер ставив свого “кадра”. Газетою ніхто толком не займався. Використовували лише бренд. Хтось 5 коліс запасних купував до редакційної автівки, хтось під статусом газети “наліпив” по місту біг-бордів, а ще хтось просто працевлаштувався “з політичних мотивів”, бо був безробітним. Єдиний, хто ще створив подвиг і підняв тираж, бо Василь Томин.
Добило видання “примусівка” у передплаті серед працівників мерії та комунальних установ. За нинішнього мера з газетою кардинальних позитивних змін не відбулося. Єдине, що вразило тернополян, це дизайн “вечірки”, яка перетворилася на… “мурзілку”.
-Коли я побачила газету, то перше, що відчула, був жаль,- розповіла колега-дизайнер про “Тернопіль вечірній”. Захотілось їм допомогти, пошкодувати. По доброму.
Напевне, ніхто з доброти душевної й нічого їм не каже.
Як не дивно, ні мер, ні його команда не відреагували на такі , скажемо м’яко, дивні зміни. Про зміст газети й говорити не доводиться вже з часів каденції Анатолія Кучеренка. Люди вже звикли до тих “одобрямсів” і постійної хвальби влади. Тернополяни щотижня голосують “гривнею” за правду щодо роботи Тернопільської міської ради. Голосують, не купуючи “Тернопіль вечірній”. Тому мер кидає шалені кошти, щоб надрукувати 70 тисяч примірників “вечірки” і розкинути по всіх поштових скриньках.
Один розповідав, як у Харкові доводилось працювати з творчими людьми. Жили вони в готелі, де тусувались страшненькі повії. На тверезу голову ніхто з клієнтів готелю не наважувався їх “зняти”. Повії це розуміли і не заважали напиватися чоловікам. А вже у вечері, коли п’яні компанії розходились по номерах, проститутки починали стукати в двері під різним приводом аби зайти і спокусити потенційних клієнтів. Нині так і хочеться сказати Надалу з його “Тернополем вечірнім” : “Перестаньте пхатися в двері, ми не настільки п’яні чи дурні!”.
Розуміємо, що не коректно критикувати колег, але з іншого боку вже навіть в мерії підсміюються над таким “офіційним дивом”. Написанням цих кількох рядків мали на меті позитивно вплинути на офіційне видання “файного” міста. Може хтось та й “зачухається”.
Минулого тижня було обрано заступником міського голови Василя Хомінця, колишнього політичного оглядача “Нової Тернопільської газети”. А раптом, та й допоможе? ))) Дай Боже!