Українці сплачують багато податків — і за кількістю, і відносно розміру своїх доходів. Проте державні та медичні послуги, освіта і пенсії, що отримують українці за свої податки, є дуже далекими від того, що можна було б очікувати за такі гроші, — передає новинна служба «Бі-Бі-Сі».
Директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин також радить дивитися на абсолютні цифри, і враховувати, що праця українців вельми недооцінена, а відтак і податки, які сплачують українці, також є порівняно невеликими в абсолютному вимірі. Але треба враховувати і зворотній бік цього замкненого кола — відносно великі податки змушують підприємців та працівників «не світити» усі свої доходи.
«З одного боку, в Україні праця є вкрай недооціненою, і зарплати кваліфікованих працівників є дуже низькими. А відтак, не можна розраховувати, що і податкові платежі та відрахування до соціальних фондів будуть значними, — переконаний фахівець. — З іншого боку, розподіл коштів, що вже надійшли до бюджету, не є зрозумілим та прозорим. А кількість податків, які ми сплачуємо, взагалі підштовхує до тінізації доходів, бо нормальне життя на ті кошти, що залишаються після сплати податків — просто неможливе», — вважає пан Юрчишин.
Експерт каже, що український показник співвідношення податків до ВВП близький до німецького, але у ньому не враховуються податки на фонд оплати праці і відрахування у соціальні фонди. Разом із ними, очевидно, Україна за відносним показником відрахувань наближалася б до «нордичного соціалізму». За оцінками Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Україна належить до країн із найвищими податками, — разом із державами Північної Європи. Проте ефективність того, як ці податки витрачаються в Україні і у країнах Північної Європи — повністю різна.
Пан Юрчишин розповідає про ще один варіант, яким, наприклад, послуговуються США, де податки складають менше 16% від ВВП. Він полягає у тому, що держава збирає зі своїх громадян мінімальну кількість податків, а громадяни, натомість, мають можливість самі потурбуватися про себе та, через благодійність, про інших.
Однак дослідник переконаний, що Україні, попри відносно великі податки, навряд чи наздогнати скандинавські країни за рівнем якості державних послуг. Головна перешкода — такий великий перерозподіл грошей через державний бюджет у вигляді податків та виплат можуть робити лише ті країни, де рівень корупції традиційно є дуже низьким, а рівень прозорості — високим.
«Скандинавський варіант дуже привабливий, але він вимагає великої довіри населення до влади, мінімальну корупцію та прозорість бюджету, — зауважує пан Юрчишин. — На жаль, за жодною із цих позицій Україна не досягла якогось прийнятного рівня, і саме за цими показниками програє всім європейським країнам. Інший варіант, коли всі платять мало, і кожен сам за себе, також навряд чи приживеться у нас через виховані Радянським Союзом патерналістські настрої. У нас все ще велика частина населення вірить, що держава має турбуватися про своїх громадян», — каже фахівець, і радить рухатися в обох напрямках — намагатися зменшити корупцію і водночас зменшувати у громадян почуття залежності від держави разом зі зменшенням податкового навантаження.