Це нарешті сталось. Громадяни України вийшли на Майдани, прагнучи змінити свою долю. Відмова від Асоціації з ЄС– це лише остання крапля, що переповнила нашу чашу терпіння. Незадоволення накопичувалося роками, а претензій до влади в нас значно більше, ніж призупинення руху до Європи. Більше того, ми прагнемо бути господарями у власній країні, не бути заручниками політиків з будь-якого політичного табору.
Ми створили Євромайдан, коли ніхто з політиків ані в Україні, ані за кордоном не очікував цього. Першими прийшли журналісти і небайдужі громадяни. Лише згодом, коли всім стало ясно, що відбувається щось важливе, прийшли професійні політики і стали переконувати, що без них нічого не вдасться досягти. Це не правда. Справжньою силою є люди, а політики, особливо в Україні – це лише купка кар’єристів і демагогів. Єдине, що вони здатні зробити – це використати Євромайдан для своїх власних цілей. Якби вони прийшли справді допомогти, а не піаритись – вони би поважали прохання людей на Майдані забрати геть свої партійні прапори.
Мало хто це помітив, але Євромайдан ВЖЕ майже вкрадений політиками. Це сталося у момент, коли було проголошено нібито одноголосно проголосовану «резолюцію Євромайдана» .
Ось перелік вимог резолюції Євромайдана:
– вимагати відставки уряду Миколи Азарова за зраду національних інтересів
– вимагати проведення 27 листопада 2013 року позачергової сесії Верховної Ради на якій терміново розглянути та ухвалити всі необхідні євроінтеграційні закони, у тому числі про лікування засуджених за кордоном та про прокуратуру
– у разі неспроможності Верховної Ради ухвалити необхідні закони, відмови парламентської більшості голосувати за них, домагатися розпуску парламенту та проведення позачергових виборів народних депутатів
– вимагати від Віктора Януковича негайно скасувати рішення уряду Азарова, припинити політичні репресії, звільнити Юлію Тимошенко
– відновити курс на європейську інтеграцію та підписати угоду про асоціацію на саміті у Вільнюсі
– у разі відмови президента виконати свої конституційні обов’язки та непідписання Угоди, домагатися імпічменту президенту Януковичу за державну зраду
– звернутися до керівників ЄС, голів держав та урядів усіх 28 країн його членів із закликом не закривати двері Україні в Європу
– провести мобілізацію всіх партій, громадських організацій та громадян, які виступають за європейську інтеграцію України, для проведення акцій протесту до нашої перемоги
Ви помітили, що у цій резолюції лише політичні вимоги опозиції? Звісно, деякі з цих вимог співпадають з прагненнями протестувальників на Євромайдані. Проте, чи гарантує виконання цих вимог від зради опозиційних політиків, як це сталося після помаранчевого Майдана? У частині Асоціації з ЄС гарантує, а щодо решти… знов ризикуємо стати заручниками примх нових володарів.
Тож вимоги від політиків є – де вимоги від громади? Євромайдан сам має висунути вимоги громадян до влади. Я пропоную розпочати широку дискусію серед учасників Євромайдана про наші вимоги. Запропоновані мною ідеї – це крок до створення тут тієї країни, у якій хотілося би жити. Я закликаю кожного, хто прийшов на Євромайдан або підтримує цю акцію, прийняти активну участь в обговоренні цих ідей і пропонувати свої. Впевнений, що разом ми здатні втілити всі прогресивні ідеї.
Що варто вимагати Євромайдану?
Перш за все, нам потрібні реальні механізми відкликання усіх виборних посадовців (президента, депутатів, мерів тощо). Ці механізми мають бути реалістичними і чітко виписаними у законодавстві. Тільки так ми зможемо справді контролювати владу. Зокрема, йдеться про закріплення у законодавстві реального механізму імпічменту Президента України за народною ініціативою.
Друге, не лише політики повинні писати закони у нашій державі. Давайте вимагати реального механізму проведення референдумів за народною ініціативою. Будь-яка ідея, підтримана громадянами України, повинна ставати законом не залежно від волі депутатів та чиновників. Тому результати референдумів мають автоматично ставати законом без затвердження Верховною Радою.
Третє. Найчастіше ми маємо справи з владою на місцях: міліціонери, даішники, прокурори, судді та місцеві чиновники випивають у суспільства декалітри крові щодня. Вони повинні бути підзвітні нам, а не київському міністру. Тож давайте вимагати виборність голів районних управлінь міліції, судів, прокуратур. Це найдієвіший спосіб побороти корупцію в Україні.
Четверте. Всі ми бачимо, що політиками і чиновниками зазвичай стають ті, хто бажає гарно жити за рахунок інших людей. Нам такі не потрібні. Нам потрібно, щоб керівництвом займались люди, які щиро бажають розвивати нашу країну. Тому давайте зробимо їхні доходи залежними від результатів їхньої діяльності. Встановимо на законодавчому рівні зарплату для усіх чиновників включно з президентом (з усіма надбавками) не вищу від 10 мінімальних зарплат. Вони зможуть підняти собі зарплати лише через підняття рівня доходів усіх громадян.
П’яте. Пенсії сплачуються не для розкошів «найкращих представників суспільства», а для підтримки старшого покоління. В залежності від сплат до пенсійного фонду, розмір пенсії може відрізнятись, але найвища пенсія не повинна перевищувати найнижчу більше ніж у 5 разів.
Шосте. Ми отримуємо зарплати у конвертах через жахливий відсоток оподаткування оплати праці, а сплачені податки розкрадаються чиновниками. Тому податок на зарплату (єдиний соціальний внесок) повинен складати не більше 10 відсотків від зарплати найманого працівника.
Сьоме. Сьогодні державний бюджет розподіляється через київські міністерства, це робить регіони залежними від центра. Україні потрібна децентралізація державного бюджету на користь органів місцевого самоврядування.
Майданівці, обговорюйте ці ідеї та пропонуйте свої! Зробимо Євромайдан справді для людей, а не для політиків!
Як Євромайдан досягне народних цілей?
Проста відповідь – через самоорганізацію. Далі буде пояснення цього базового принципу.
Люди на Майдані мають бути не просто статистами, а активними учасниками створення структур самоорганізаці. Власне, завдяки самоорганізації через соцмережі люди і вийшли на майдани у різних містах України та світу.
Другий крок – облаштування побуту, медичної допомоги, перевезень, притулку для приїжджих тощо теж вже робиться. Це лише паростки самоорганізації Євромайдана, які варто підтримати і розвинути далі.
Наприклад, варто створити прес-центр Євомайдана, до якого можуть долучитись усі присутні журналісти для взаємодопомоги та обговорення методів популяризації Євромайдана серед байдужих верств населення та прибічників Митного союзу. Всі члени цієї прес-служби мали би обрати собі одного чи кількох координаторів, як і інші переліченим нижче структури.
Варто створити юридичну служби для вирішення проблем у правовому полі, що виникають у окремих учасників протесту та у акції в цілому. Також ця добровільна юридична служба, керована виборними координаторами, могла би зайнятись написанням законопроектів, що відображають інтереси громадян, а не політиків. Це допоможе нам вимагати у Верховної Ради голосувати за конкретні народні законопроекти, а не просто вимагати здійснення наших добрих побажань.
Дискусійний Клуб Майдана повинен діяти на постійній основі – вдень і вночі ми маємо обговорювати на Майдані, яких результатів ми насправді бажаємо досягнути і спільно шукати методи втілення наших прагнень. Напрацювання дискусійного клубу потрібно передавати юридичній службі для написання відповідних законопроектів.
Каса взаємодопомоги, яка може приймати грошові перекази від громадян України зі всього світу та витрачати ці кошти на потреби мітингувальників. Таким чином ті, хто не може покинути своє робоче місце, також зможуть долучитись до Євромайдана.
Сутички з беркутівцями показали необхідність створення служби охорони Євромайдана, або Народної Гвардії. Об’єднуйтесь в отряди по 10-20 людей, обирайте собі координаторів і спільними зусиллями запобігайте різноманітним провокаціям, які готує влада чи гарячі голови з лав опозиційних політиків.
Координаційна рада Євромайдана має бути обрана людьми, що там зібрались. Наприклад, до неї могли би увійти виборні представники перелічених вище служб. На сьогодні існує координаційна рада Майдана з політиків, журналістів та представників громадських організацій. Вона хороша, але її ніхто не обирав. Я не проти участі політиків і журналістів у координаційній раді Євромайдана, але їх туди мають обрати громадяни, що зібралися разом відстояти право наших співвітчизників на власну гідність. Тож давайте проведемо вибори координаційної ради прямо на Майдані!
Майдан 2004 року, як і більшість попередніх революцій усіх часів, був вкрадений політиками в народу саме через відсутність самоорганізації у громадян.
Давайте покажемо всьому світу, як люди можуть стати господарями власної долі!