Люди з Донбасу
Отже, новим головою УНП став Олександр Іванович Клименко, депутат VI скликання Верховної Ради України. Пройшов у ВР в 2007 році за списком «Наша Україна – Народна Самооборона» під №50 за квотою УНП. Не зважаючи на те, що він народився на Донеччині і має там чималий бізнес, ЗМІ жодного разу не відносили його до тієї групи донецьких, які керують зараз країною. Правда, хиткі зв’язки колишнього депутата проглядаються з його земляками і однофамільцями – братами Антоном і Олександром Вікторовичами Клименками, , які стрімко розвинули свій бізнес в оточені друга «Сім’ї» Сергія Арбузова.
Антон Клименко у виборчому списку НУНСу у 2007 році значився під номером 135. Він у 2005 році очолив обласний осередок «НУ», і маючи прямі контакти з тодішнім президентом Віктором Андрійовичем, допоміг молодшому брату Олександру ступити на державну стезю – стати заступником начальника державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків міста Донецька. Відзначившись на цій посаді правильними діями і ставши другом синів Віктора Федоровича, у молодшого Клименко при владі регіонів кар’єра стрімко пішла вверх. На сьогодні він уже очолює Міністерство зборів і доходів України.
У Антона теж йшли справи по висхідній. У 2000 він отримав диплом політолога, що дало можливість попрацювати в штабах ВО «Громада» Павла Лазаренка та Соціалістичної партії України Олександра Мороза. У 2004 році після переходу з останньої в «Нашу Україну» його не одноразово бачили в кабінетах регіонала Бориса Колеснікова, через що закидали співпрацю з Партією Регіонів. Поміж це все на початку нульових молодий політик разом з братом активно займається бізнесом. Зараз статки компаній двох Клименків навіть не може порахувати журнал «Форбс», настільки все заплутано .
І уже в часи помаранчевих Антона журналісти вважали, як одного зі спонсорів виборчих компаній Віктора Ющенка на Донеччині, за що у 2010 йому довірили керівництво виборчого штабу, але він успішно її провалив. До спонсорів блоку НУНС в Донецькому регіоні відносили і майбутнього лідера УНП, у якого теж був чималий бізнес. У столиці Донбасу сім’ю Клименка-уенпіста пов’язують з мережею магазинів дорогого одягу «She & he», а також Олександр Іванович є власником лізингової компанії ТОВ «Лізинг Центр», діяльність якої поширювалася і на території сусідніх областей. Спільно витрачаючи кошти на однакову мету, входячи в одну команду Клименко Антон Вікторович і Клименко Олександр Іванович, потрапили в спільний виборчий список, працювали на одну людину, чим і викликають підозри на постійну тривалу співпрацю. Немає впевненості, що вона закінчилась. Хоча й Антон у 2010 році після програшу на президентських виборах Ющенка і постійних скандалів в «Нашій Україні» залишив велику політику, та це не завадило йому швидкими темпами розвивати власні фінансові компанії, як не як, а брат уже в Кабміні працював. А от їхній однофамілець, будучи народним депутатом, повністю віддавався своїй роботі у ВР і в 2012 році став заміною Антону в керівництві штабу «Нашої України». Ця партія, як відомо, на останніх виборах в парламент не пройшла.
Діяльність народного депутата
Насправді Клименко Олександр Іванович був доволі посереднім депутатом. Його особистість нічим особливо не відрізнялася, коли б не кілька гучних скандалів. Звичайно, кожна людина не без гріха і всі гріхи не перелічиш та й не потрібно. В даному випадку варто зупинитись лиш на трьох скандалах, до яких був причетний «слуга народу» від УНП.
Перший скандал. У 2008 році Олександра Івановича відносили до найбільших марнотратів бюджетних коштів, які виділялися на обслуговування депутатської діяльності. Найбільша стаття його витрат – це були авіаперельоти Київ-Донецьк. За той рік, як пише «Компромат.ua» він 95 разів літав додому у державних справах. Сума, яка обійшлась українським платникам податків, становила 117 тис. грн., при нормі 10 тис. на 2008 рік. . Якщо поділити на кількість днів у році, то виходить, що мало не кожен четвертий день Клименку подавали літак. Чи пасує патріоту витрачати такі суми державної казни для власних забаганок? Ну, можливо, колись він і сам щось скаже на ту тему, а от тоді він коментарів не давав.
Другий скандал. До початку 2009-го року прізвище Олександра Івановича як депутата в міністерських кабінетах не фігурувало. Про нього мало чули навіть у Донецьку, хоч звідти родом. І все було б тихо й надалі, коли б Юрій Костенко не захотів би тоді мати свого міністра вугільної промисловості. Саме Костенко найбільше й зробив для політичної кар’єри Олександра Івановича: останній, кажуть, фінансував УНП, і як вдячність від Юрія Івановича Клименко очолив Донецьку обласну організацію партії… Отже, лютий 2009 року. Сформувалася нова коаліція з БЮТу, НУНСу і Блоку Литвина. Останніми, хто поставив підписи під коаліційною угодою були якраз два УНПівця Олександр Клименко і наш земляк Ярослав Джоджик (цей день Партія регіонів, перебуваючи в опозиції, назвала днем «святого Джоджика»). Без двох останніх підписів фактично Юля не змогла б обійняти крісло перм’єра, а всі інші міністерські крісла пішли під торги між трьома політсилами, тобто йшла ротація в новому Кабміні. Але Тимошенко щось ніяк не спішила призначати Клименка на пост міністра. Не хотіли його й донецька частина Партії Регіонів, закидаючи непрофесійність і брак досвіду у вугільній сфері. Через відтягування з призначенням все більше наростали слухи, що він і депутати від УНП відкличуть свої підписи з коаліційної угоди. Так воно і сталося. Через десять місяців,, у жовтні, першими, хто покинув парламентську більшість, були ті, хто останніми туди вступав: Олександр Клименко і Ярослав Джоджик. Потім ще була заява Юрія Костенка, як лідера УНП, про вихід з більшості, але вона не має відношення до нашої історії.
Третій скандал або початок ери «пакращення». Лютий 2010-го року. Новим президентом України обрано Віктора Федоровича Януковича. Само собою, що Тимошенко чекало звільнення і обрання нового Кабінету Міністрів. І ось 11 березня Верховна Рада призначає Миколу Азарова новим прем’єр-міністром: голоси «за» віддали 242 депутати. Як відзначала «Українська правда», посилаючись на депутата Лесю Оробець, за Азарова проголосував і Клименко, а також 11 НУНСівців та 8 БЮТівців. Йому нова опозиція почала закидати зрадництво патріотичним силам, мало не зрадництво всій Україні. В запроданстві був помічений ще один члену УНПівець – Олександр Слободян, який теж віддав свій голос за Азарова… Звичайно, це було їхнє право голосувати за кого хочуть, але в даному випадку два лідери УНП причетні до настання ери «пакращення».
Коротке досьє. Слободян Олександр В’ячеславович – у ті часи заступник голови УНП Юрія Костенка, народився у Тернополі, має, як і Я. Джоджик, пивний бізнес, починаючи з 1990 року у міждепутатські періоди – генеральний директор ЗАТ «Оболонь».
Є ще кілька досить цікавих епізодів з життя нового керівника УНП, але цього достатньо, щоб мати хоча б поверхове уявлення про цього чоловіка. Без сумніву, настане день, коли Олександр Іванович приїде чи прилетить у Тернопіль і, якщо захоче, зможе більше розказати сам про себе або дати якісь обіцянки перед новими виборами. Все ж таки у Тернополі є його побратими по партії, особливо з яких “помітні” Ярослав Джоджик, Тарас Пастух, Володимир Болєщук.
Три одіозних фігури з Тернополя
Ярослав Джоджик завжди непогано тримався при будь-якій владі. За всю свою політичну кар’єру він намагався якнайменше бути публічною людиною, що йому таки доволі вдавалося. Проте без сумніву можна сказати, що саме завдяки політиці, політичним грошам і політичному впливу він досяг того, що й має.
Кілька слів про його фінансові здобутки. Тернополяни більше знають колишнього народного депутата, як одного з власників пивзаводу «Опілля». Але мало кому відомо чи просто забулося, як фірма «Алтек», засновником якої є Ярослав Джоджик, на початку 2000-их купувала готелі «Тернопіль», «Галичина» та стоянки біля них з розрахунку по 9-ть доларів за квадратний метр площі. Як пан Ярослав в 2011-му не повертав борги в розмірі біля трьох мільйони гривень Михайлу Ратушняку, у зв’язку з чим останній не міг виплатити заробітну плату працівникам ТО «АНТ». У тому ж році Ярослав Джоджик являвся депутатом Верховної Ради, і робітники «АНТу» під час пікетів заводу «Опілля» дали йому прізвисько «депутат без совісті»
Багато-хто вважав його одним із фінансистів Ющенка, проте як приходили партійні гроші з Києва в Тернопіль на останні парламентські вибори, лише рука Джоджика мала перший і позачерговий доступ до них. Як вони розподілялися лише йому одному й відомо.
Останній скандал, в якому замішаний олігарх з Тернополя в цьому році, так це зрив об’єднання осередків Народного Руху України з УНП на Тернопіллі, хоча кажуть, що дві сторони винні.
Зараз навколо нього все спокійно, він навіть уже не очолює обласну УНП. Його спокій тепер повністю залежить від заступника Клименка в партії Тараса Пастуха, якого на тому ж з’їзді УНП було обрано в керівний склад.
Тарас Пастух. Хто мав нагоду з ним спілкуватись, вважає досить вихованою людиною і вдалим керівником. Його проблема в тому, що він ніяк не може стрибнути вище голови свого неформального тестя – Пастух одружений на не рідній дочці Ярослава Джоджика від першого шлюбу. Він не був у тіні за Джоджиком, скоріше тінь Ярослава висіла над ним. Тарас своїми здобутками як ніхто завдячує вище названій особі, та на жаль через цю вдячність він обмежений у своєму політичному світогляді, він завжди залишатиметься протеже колишнього депутата ВР. І саме тому виникають підозри, що заступництво голови партії потрібно більше пану Ярославу, чим самому Пастуху. Шкода, що у нього не буде політичної волі, а тепер і ще її меншатиме, оскільки, як уже говорилося, по партійній лінії ним керуватиме близький друг пана Ярослава.
Під час виборчої кампанії Болєщук відмежовував себе від УНП, оскільки його партія йшла на вибори спільно з Ющенківською політсилою, чим компрометувала себе перед виборцями. Основна передвиборна риторика молодого політика, як і годиться на теренах Західної України, містила в собі патріотичні гасла. А ще йому приходилось відбиватись від закидів, що він не є технічним кандидатом аграрія Івана Чайківського, який йшов самовисуванцем на вибори. Іван Адамович – колишній член Партії Регіонів, його вважали провладним кандидатом до парламенту нового скликання, тому й не обрали. Він хоч і розвозив по церквах і школах наприкінці минулого року немалі гроші, все ж таки це не допомогло ні йому, ні тим більше Болєщуку. Правда, поразка на виборах їх зблизила. Іван Чайківський запросив до себе в компанію «Агропродсервіс» амбітного політика на посаду заступника гендиректора. Ну де ж такому добру пропадати, може часи ще зміняться.
Часи міняються. Підсумки
2013 рік. «Свобода» стрімко втрачає рейтинги; «Батьківщина» ще не набирає; УДАР Віталія Кличка тримається доволі не погано, проте не представлений в керівних органах області. І от зненацька з’їзд УНП, з’їзд партії, яка уже не така сильна, як колись у «кучмівську» і «помаранчеву» епоху . Не зважаючи на невдале об’єднання з Народним Рухом України, на тому ж з’їзді 5-го жовтня керівництву УНП доручено продовжувати переговорний процес на злиття в єдину політичну силу з малими партіями правогоцентриського напрямку «Нашою Україною», УП «Собор», КУНом. Але немає впевненості, що таке об’єднання можливе, тим більше у Тернопільській області. Надто вже сильно з недовірою у нас ставляться до «донецьких», до Ярослава Джоджика з його грошима, до Володимира Болєщука, бо працює в лавах Регіонів, до тих, які можуть у найвідповідальніший момент зрадити і покинути команду.
Назар Глибокий
При написанні дослідження використовувались матеріали із сайтів:
«Українська правда» http://www.pravda.com.ua
«Компромат.ua» http://compromat.ua
«Газета.ua» http://gazeta.ua
«Вікіпедія» http://uk.wikipedia.org
«Остров» http://www.ostro.org
«Об’єктивна газета» http://www.og.com.ua
Журнал «Форбс» http://forbes.ua
«Генштаб» http://genshtab.info
Сторінка блогера «Антирейдер Ук» http://blog.i.ua/search/?type=label&words=152297