Завдяки вам зараз в Україні відбувається справжнє диво. Ви вдихнули в українське суспільство життя, запалили гордість в серцях всіх Ваших батьків по всій Україні.
Наша гордість одночасно є і надією, що ви вже ніколи — де б ви не були, ким би в майбутньому не працювали — не забудете цей Євромайдан. Хочеться вірити, що європейський вибір стане для вас філософією життя, вашою громадською позицією назавжди.
Сьогодні ви зробили Євромайдан креативним, життєрадісним, красивим, абсолютно мирним. Таке враження, що ви своєю особливою мовою просили Божого Благословення, і воно зійшло над Україною та надихнуло весь світ на нашу підтримку. Ви схожі на прибульців з інших щасливих світів, які сьогодні змінюють Україну, вихоплюють її із Середньовіччя. Ваше проєвропейське повстання вже назавжди увійде в історію України так само, як студентський страйк на асфальті в 90-х роках, як героїзм студентів під Крутами, як Помаранчева революція, як набуття Україною незалежності. Але деякі речі я все ж хотіла вам сказати.
По-перше, у той момент, коли ви масово вийшли на Майдани, коли ви чітко заявили про свою вимогу до президента України підписати Угоду з Європейським союзом, коли ви радикально поставили правлячим політикам ультиматум, ви мимоволі викликали надії на позитивний результат у серцях мільйонів проєвропейських українців. Вони пов’язали з вами свої надії, в подумки вони вже очікували перемогу.
У вас, хотіли ви того чи ні, з’явилася цілком доросла історична відповідальність за подальший розвиток подій. Сьогодні вже відомо, що Янукович нічого не підписав у Вільнюсі. Більше того, він не підпише цю Угоду доти, доки буде президентом України, бо ті цінності та стандарти, які вимагає запровадити Європа, якщо ми хочемо стати її частиною, не сумісні з життєвими планами Януковича на майбутнє. Янукович будує свою родинну правлячу династію диктаторів України, а це категорично не ув’язується з вашим успішним майбутнім на своїй землі.
Що робити, коли Угода про асоціацію у Вільнюсі вже похована руками «батька нації»? Підете на пари, визнавши історичну поразку України? Це можливо, і всі вас зрозуміють та підтримають. Але в Україні залишиться значно більша біда, ніж непідписання Угоди, — це стрімке становлення примітивної, але жорстокої та сильної диктатури. Вона вже в нашому домі разом з монополіями на все, царськими палацами, хамами-мажорами та повним виснаженням країни.
Україну, нашу Україну, залишають у Середньовіччі.
Є лише два варіанти, з яких ви можете обирати, якщо вирішите залишити все, як є: ставати однодумцями або жертвами диктатури (на вибір), або шукати щастя в інших країнах світу. Один з цих двох варіантів ви завжди зможете обрати. Але я не вірю, що ви готові залишити свою країну диктаторам. Це не моралізаторство. Це абсолютно конкретне запитання, яке стосується, в тому числі, і вашого життя. Так, речівки, слогани, пісні та танці на Майдані — це красиво, це енергетично, це сильно, але що всім нам разом робити після 29 листопада, коли на вашу та і нашу європейську волю просто наплювали?
Ви, безумовно, зробите так, як вважаєте правильним. Але я раджу вам і прошу вас діяти й далі, після 29 листопада, не зупинятися та добиватися мирним, але наполегливим шляхом або виконання вашої волі (а це означає підписання Угоди), або негайної зміни влади конституційним шляхом.
Зараз в Україні ситуація так само складна, як і під Крутами, і діяти треба відповідально та невідкладно. Я впевнена, що країна вас підтримає в усіх ваших мирних методах боротьби.
А тепер, по-друге. Я знаю ваше підозріле, скептичне ставлення до політики. Ви маєте рацію: політики, у тому числі опозиційні, не бездоганні. Вони заслуговують на вашу критику.
Але, якщо ви хочете примусити Януковича поважати вас або відправити його у відставку, вам доведеться увійти у єдиний союз з опозиційними політиками. Вони, при всій своїй недосконалості, посилять студентську команду, зроблять перемогу більш вірогідною. Разом вам легше буде згуртувати всіх патріотичних українців для вирішального бою. При всій вашій недовірі до опозиційних політиків у вас сьогодні спільний інтерес і спільна мета.
Разом у вас все може вийти, вибір за вами. Обирайте.
Я не буду закінчувати своє звернення до вас ані лозунгами, ані речівками. На карту поставлено наше спільне життя. Просто спробуйте його по-дорослому захистити всіма можливими силами.
І велике спасибі вам за те, що ви вже зробили.
Юлія Тимошенко,
Качанівська колонія,
м.Харків