Ще один факт. Від минулої середи намався виїхати в Київ. Прийшов на майдан в Тернопіль. Вирішив записатись на четвер, але мені сказали, що вже є багато людей і швидше за все не попаду в чергу. Записався на п’ятницю. Сказали, що в будь-який час можуть зателефонувати, тому треба бути готовим і до 2 годин прибути. Прочекав цілий день, ніхто не телефонує! Приїхав на майдан, кажуть: “Вибачайте, сьогодні не вийшло, завтра поїдете.” Аналогічна ситуація сталася в суботу та неділю. Побачив, що ладу нема, замовив собі онлайн квиток на поїзд на понеділок. Але ще в понеділок думаю піду може буде автобус, то здам квиток, поїду автобусом. Коли підійшов записуватись, то ще добре получив, що кожен день ходжу і морочу голову. Сказали, що я є в базі, і якщо буде місце, то зателефонують. Після такого приємного спілкування твердо вирішив їхати сам поїздом. Та найцікавіше не це. Вчора коли йшов здавати чергування по дорозі з комендатури в будинок профспілок підійшов чоловік за консультацією. Як виявилося, він з Тернополя, приїхав автобусом у віторок. Мене щось заставило спитати, чи не було вільних місць. Хоча раціональна частина свідомості кричала: “Що таке дурне питаєш, які можуть бути місця!?”. Відповідь мене настільки вразила, і, як ви вже догадались, була ствердною. Сказав, що було декілька місць, і що вечером буде назад в Тернопіль автобус, і тоже є вільні місця. Я не можу передати словами свій стан в той момент! Наплив небувалоїї злості! Мені хотілося крикнути на цілий майдан! Перше: якщо їхав автобус, то чому мені не зателефонували. Я чотири дні записувався! І друге: ну невже на цілий Тернопіль не змогли назбирати людей на майдан, аби не відправляти автобус з порожніми місцями?! Ось як, шановні, заощадливо використовують наші з вами пожертви! Після цього, я, звісно, відмовився їхати назад автобусом, бо вже мав куплений білет, але в основному не хотів нічого з ними мати спільного. Звісно, ті люди, що там були не завинили, це питання до організаторів тут, в Тернополі. І я його сьогодні чи завтра піду задам. Ви ж мене знаєте. І не справа в коштах, які я потратив на проїзд, хоча зараз є безробітним, тому кожна копійка дорога. В той момент мені пред очима виникли двоє стареньких людей, з Івано-Франківцини. По новинах їх показували, що вони пожертвували 10 тисяч грн. на майдан. Бабка лежала спаралізована, дід тоже немічний. ВОНИ ВІДДАЛИ ОСТАННЄ! Хто знає скільки років вони заощаджували ці кошти, будучи такими хворими? Куди ці гроші пішли, і як їх використали?
Хочу закінчити на тому, що попри такий негатив, позитиву на майдані хоть відбавляй! і знаючи такі факти, чи готовий я пожертвувати пару гривеь на майдан? ТАК! Чи готовий я ще раз туди поїхати, якщо буде потреба? ТАК!
І хай не обміліє рука даючому, а відсохне тому, хто з цих пожертв щось скористав!
