Тернопільський адвокат Петро Солонинко, який захищає інтереси мешканців вулиці Сагайдачного від незаконної забудови будівельною компанією “Креатор-буд”, роздумує в правовому полі щодо ситуації в Криму.
Відповідно до норми ст.. 4 ЗУ «Про правовий режим надзвичайного стану»: «Надзвичайний стан може бути введений в разі:
3) виникнення міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів, блокування або захоплення окремих особливо важливих об’єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
4) виникнення масових безпорядків, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи;
5) спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства; 6) масового переходу державного кордону з території суміжних держав; 7) необхідності відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади.
Всі перелічені підстави для введення надзвичайного стану наявні в АРК. Згідно з нормою статті 5 вищезазначеного закону України «Надзвичайний стан в Україні або в окремих її місцевостях вводиться Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України протягом двох днів з моменту звернення Президента України».
Однак надзвичайний стан не введено. Можливо керівництво держави не вбачає «наявності реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладові, усунення якої іншими способами є неможливим?». Якщо так, тоді йому треба звернутися до офтальмолога, а якщо все таки бачить, але не робить того, що велить закон; тоді виникають сумніви у його дієздатності. Згідно з положеннями п. «в» ст..3 ЗУ «Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України»: « Підрозділи збройних сил інших держав можуть бути допущені на територію України з метою: надання Україні, на її прохання, військової допомоги у відсічі (відверненні, припиненні) збройної агресії з боку третьої країни (третіх країн)».
Статтею 6 даного закону передбачено, що «Міжнародні договори України про тимчасове перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України підлягають денонсації в разі: а) якщо подальше перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України загрожує національним інтересам України або якщо досягнуто визначену міжнародним договором України мету їх перебування; б) недотримання або порушення підрозділами збройних сил інших держав вимог міжнародних договорів України, цього Закону та інших нормативно-правових актів; в) втручання або загрози втручання підрозділів збройних сил інших держав у внутрішні справи України».
Всі наявні умови для денонсації міжнародного договору з РФ є, однак цього не зроблено.
Крім того, ст.. 25 ЗУ «Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України» передбачено відповідальність « «Посадових осіб, які допустили порушення вимог Конституції і законів України щодо порядку допуску та умов перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України»
Відповідно до ст. 19 Цивільного кодексу України «Особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.
Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства».
Статтею 36 Кримінального кодексу України передбачено право кожної особи на необхідну оборону, а саме: «Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони». Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади». Ми всі пам’ятаємо наслідки бездіяльності Центральної Ради України під час першої Світової війни і наслідки бездіяльності Європи під перед Другою Світовою війною.
P.S.
Ще один спосіб вирішення даної проблеми:
Відповідно до ст.. 2 Кодексу адміністративного судочинства України «Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій… До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень…»
Відповідно до ст.. 6 зазначеного кодексу «Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси». Стаття 8 кодексу містить норму, якою визначає найважливіший принцип судочинства, зокрема: « Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави».
Статтею 23 ЗУ «Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України» визначено, що «Контроль за діяльністю підрозділів збройних сил інших держав на території України здійснюють у межах своїх повноважень Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Міністерство оборони України, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до Конституції України, законів та міжнародних договорів України. Нагляд за додержанням підрозділами збройних сил інших держав законів України та міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, здійснюється Генеральною прокуратурою України та підпорядкованими їй прокуратурами».
Бездіяльність даних органів влади можна оскаржити до суду. Відповідно до ч.2 ст..18 Кодексу адміністративного судочинства «Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи: 1) однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа…»
П.4 даної статті передбачено, що «Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України».
П.4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що Адміністративний позов може містити вимоги про:
1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача – суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;
2) зобов’язання відповідача – суб’єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;
3) зобов’язання відповідача – суб’єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;
4) стягнення з відповідача – суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;
5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;
6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень;
Ст.. 65 Конституції України констатує «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України».
06.03.2014
Петро Солонинко
