У лісі між Куропатниками і Жуковом, неподалік криївки, в якій загинув генерал СБ ОУН Микола Арсенич, знайдено 14000 архівних документів Служби безпеки ОУН, які пролежали закопаними у землі понад 60 років. Це – протоколи допитів, списки полеглих повстанців, вишкільні матеріали, різні теоретичні напрацювання про діяльність, структуру, функціонування польської і радянської служб безпеки.
8 березня четверо мешканців Куропатників – Леонід Стасів, Віталій Чуловський, Михайло Пудло і Володимир Курій (на фото – зліва направо) – прогулювалися в лісі поблизу села. В урочищі Вигнанка випадково побачили заглибину, з якої виднівся металевий предмет. Спочатку запідозрили, що це може бути міна, яких ще багато залишилося в землі з часів Другої світової війни.
Михайло Пудло приніс лопату, відтак хлопці обережно розкопали предмет, який виявився металевим бідоном. Оскільки була вже пізня година, перенесли його на подвір’я до Михайла Пудла і лише вранці заглянули всередину. Побачивши різні старі згортки, на яких зауважили абревіатуру ОУН, зрозуміли, що це могли бути архівні документи повстанців. Про знахідку відразу повідомили сільського голову Ольгу Дмитрів, котра зателефонувала директору музею Богдана Лепкого Олегові Захарківу.
Коли Олег Захарків разом із секретарем Бережанської міської ради Петром Гончарем прибули на місце, одразу зрозуміли, що в бідоні – архівні документи Служби безпеки ОУН. Про це свідчили відповідні написи на згортках, а в окремих документах, які добре збереглися, можна було розпізнати звіти СБ ОУН про діяльність у селах Бережанщини, Козівщини та Підгаєччини.
Знахідку доправили до Бережан і після консультацій з депутатом обласної ради Володимиром Петровським зв’язалися з видавництвом “Літо-пис УПА” (м.Львів). Там порекомендували звернутися до музею “Тюрма на Лонцького”, де є фахівці-реставратори й відповідне обладнання.
Відтак документи доставили до Львова й передали директорові згаданого музею Русланові Забілому. Він пообіцяв після реставрації й оцифрування знайдених документів їхні електронні копії передати бережанським краєзнавцям.
Дослідники розповідають, що стан збереженості документів – різний: від поганого до задовільного. Крім того закопані в землі архіви, зазвичай, потребують термінової реставрації, тому що за рік-два вони розсипляться. Знайдені матеріали довго пролежали в землі, тож ставитися до них потрібно бережливо.
“Документи були в бідоні, до якого потрапила вода, тож велика частина знайденого архіву становить суцільну масу – вологу, мокру, з якою потрібно буде особливо обережно працювати. А деякі матеріали взагалі роз‘їла іржа”, – пояснив Руслан Забілий.
“Тут є багато некролів. Тому дуже важливо зберегти кожен із них. Люди, які втратили своїх рідних, зможуть дізнатися, коли і як вони загинули. Також там є унікальні патріотичні видання, як-от журнал “Шевченківець” 1947 року. Це перший та, очевидно, єдиний випуск”, – розповів молодший науковий співробітник музею Андрій Усич.
Після реставрації архів буде впорядкований, описаний та оцифрований. Весь процес може зайняти, як мінімум, рік. Кожен відреставрований документ одразу розміщуватимуть на сайті, аби всі охочі, в тому числі й історики, могли ознайомитися з новою інформацією щодо роботи служби безпеки ОУН та дізнатись імена загиблих родичів.
Газета «Бережанське віче».
