12-13 серпня 2014 року свій останній марш здійснив Герой Тернопілля, УНСОвець, боєць спецбатальйону МВС України «Азов» Андрій Дрьомін на псевдо «Світляк». Марш цей був не у тил противника і не на своїй бронетехніці, а з полів бойовищ до отчого дому у домовині і на плечах побратимів. А звідти ген-ген у вирій до Великих Воїнів України…
Ранок неділі 11 серпня 2014 року під Іловайськом був останнім коли побратими УНСОвці Микола Березовий на псевдо «Береза» і наш «Світлячок» своїми подихами зігріли холодну воронену сталь зброї цілячись у ворогів України. Вони полягли зі зброєю в руках як Великі древні вої Русі-України, як звитяжні і веселі навіть перед лицем смерті чубаті Запоржці, як освічені і величні УССуси, як запеклі і невблаганні бійці ОУН та УПА, як юні з «Небесної сотні»…Допоки Україно ти будеш втрачати своїх найкращих синів та дочок…
Важко писати про своїх, побратимів з додатком був…та коли ми нарешті усвідомимо що плата яку заплатила Україна за свою Незалежність така велика і безмежна, що подальше зволікання з покаранням зрадників і виходом нас усіх на рішучий бій з ворогом зможе наблизити ту мить щастя України за яку поклали свої голови усі наші Герої…от тоді можна чесно сказати що ми виконали свій обов’язок.
P.S. Перегляд фоторепортажу з похорону ще одна нагода замислитись над усім цим. Побратими Андрія Дрьоміна з батальйону «Азов», після поминальної тризни за Андрієм та Миколою передали в Тернопільську Крайову команду УНСО прапор батальйону «Азов», а тернополяни УНСОвський прапор в батальйон. Ще «Азовці» росказали що кілька їхніх побратимів які після вікопомного бою під Іловайськом потрапили були в оточення, вирвались з нього, при цьому знищивши ворожий мінометний розрахунок, а одного з ворогів взяли живцем в полон. Недаремні були жертви «Берези» та «Світляка», Слава Українській Зброї і її Воям…
Ігор Крочак, військовий історик (фото автора. Зустріч загиблого героя у Тернополі 12.08.14р. і Похорони Андрія Дрьоміна с.Великий Глибочок Тернопільського району 13.08.14р.)
