Зборівська битва, як і Збаразька облога, є суттєвою частиною військової кампанії 1649 року. Але її роль і наслідки в ході усієї Національно-визвольної війни українського народу 1648-1657 років важко переоцінити. Адже укладений після битви Зборівський договір юридичне заклав підвалини Української козацької держави – Гетьманщини, яка проіснувала в тій чи іншій формі до 1783 року, коли був скасований полково-сотенний устрій на Лівобережжі.
Сама битва стала яскравим проявом військового таланту Богдана Хмельницького. Швидкий і вчасний маневр з-під Збаража, несподівана атака на польське військо, вміле використання терену для ведення бойових дій, вдале поєднання різних родів війська (зокрема татарської кінноти і козацької піхоти), активна розвідка і контакти з місцевим населенням – все це привело до успіху українського війська і поставило королівську армію на край загибелі.
Богдан Хмельницький, тримаючи в облозі Збараж, чудово розумів, що вирішальна битва ще попереду. Тому навмисне не прагнув взяти табір Вишневецького, прагнучи виманити короля з іншим військом. Адже у випадку поразки Польща залишалась без армії, та й взагалі без керівництва. Тоді ніщо не завадило б Богдану Хмельницькому втілити свої плани в життя – визволити всі українські землі і створити незалежну державу. У лютому 1649 року на переговорах з польськими комісарами гетьман заявив: “Визволю з лядської неволі народ руський увесь… Поможе в цьому вся чернь, по Люблін, по Краків… Правда є, що я мала і незначна людина, але Бог дав мені, що я є єдиновладцем, самодержцем руським. За границю на війну по Львів, Холм і Галич. А ставши над Віслою, скажу дальшим ляхам: сидіть і мовчіть, ляхи!”. Тому підготовка кампанії 1649 року велась дуже ретельно – збиралася велика і боєздатна армія, шукалися союзники, самі бойові дії велися за сценарієм, “написаним” Богданом Хмельницьким. І як тільки розвідка донесла, що Ян ІІ Казимир наближається до Збаража, гетьман з кращими силами рушив йому назустріч.
Поляки затрималися під Зборовом. Два дні король був змушений чекати, поки відновлять переправу через річку Стрипу, що була пошкоджена сильними зливами. Польська розвідка не виявила козацького війська в околицях Зборова, і Ян II Казимир був спокійний. Але козаків в цей час там і не було.
Багато істориків писали, що Хмельницький чекав на короля під Зборовом. Проте, швидше за все, насправді гетьман в ніч з 14 на 15 серпня здійснив швидкий рейд з-під Збаража і на ранок вже стояв в районі сучасного села Тустоголови. З ним було близько 40 тисяч кінних козаків і понад 10 тисяч татар. 45 км (приблизна відстань між Збаражем і Зборовим) – це кілька годин їзди для кінноти. Тому українсько-татарське військо з’явилось на берегах р. Стрипи в останній момент.
Вранці 15 серпня 1649 року польське військо почало спокійно переправлятися через річку. В Яна II Казимира армія налічувала майже 40 тисяч чоловік, з них професійного війська – 20 тисяч, решта – посполите рушення й озброєна челядь. Коли переправилася піхота, артилерія і частина кінних хоругв, в Зборові вдарили дзвони, які стали сигналом для козацького наступу.
Шляхта з посполитого рушення, що тільки-но підійшла, якраз сіла обідати і зустріла нападників з ложками в руках. Татарсько-козацька кіннота зім’яла польський ар’єргард і почала різанину. Окремі магнатські загони намагались чинити опір, але швидко були розбиті. Частина шляхти змогла зачинитися в Зборові, її врятувало те, що татари кинулися грабувати обоз.
Король все це бачив, але допомогти не мав змоги. Переправа виявилася забита возами і перекинути частину своїх сил назад на правий берег він не міг. Разом з тим вози не дали татарам вдарити на основну частину польського війська, що стояло на лівому березі.
Хмельницький виявився блискучим стратегом. Скориставшись природними умовами, він бив поляків частинами. Поки татари добивали шляхту на правому березі Стрипи, гетьман готував свої основні сили для атаки на королівську армію.
Ян II Казимир, вже знаючи про появу в його тилу татар, розумів, що зараз його атакують і з фронту. Тому він вишикував військо в бойовому порядку, поставивши в центрі німецьку піхоту й артилерію, та вислав передовий загін князя Корецького на розвідку. Авангард Корецького одразу ж був атакований татарами і змушений був відступити.
Опівдні татари вдарили на правий фланг польської армії, але тут їх зустріли сильним вогнем драгуни. Татари перегрупувались і атакували вже лівий фланг. Поляки не витримали удару, почали відступати. Вислані королем підкріплення не змінили ситуації. Лівий фланг був розбитий, центр оголився. Хмельницький цим скористався, і татарсько-козацькі загони вдарили на німецьку піхоту. Але останні виявились не з лякливих. Козаків і татар зустріли сильним рушничним і гарматним вогнем, король особисто повів війська в атаку. Розгрому вдалося уникнути, проте поляки опинилися в дуже скрутному становищі. Вони виявились зі всіх сторін оточеними, зазнали великих втрат. Допомоги чекати було марне.
Польська армія почала споруджувати укріплений табір. Згідно зі складеною в ході битви або після неї карти-схеми, він охоплював майже всю східну частину сучасного Зборова. Із заходу і півдня його прикривала болотиста долина річки Стрипа, а з півночі і сходу поляки укріпилися валами і возами. Найгірше укріпленою виявилась північна частина табору, яку прикривали в основному вози. Польські загони також утримували місто Зборів і переправу.
Козацька армія, судячи з тієї ж карти-схеми, стояла на правому березі річки Східна Стрипа (ліва притока Стрипи) в районі сучасного села Тустоголови, а на Тустоголівській горі розмістилися козацькі гармати, з яких обстрілювали табір і переправу. Татарський кіш розмістився між сучасними селами Тустоголови і Підгайчики. Ці дані підтверджує один із польських щоденників, в якому йдеться про те, що гетьман і хан розбили свої намети на відстані пів польської милі (3,5 км) від королівського табору під лісом.
Вночі серед поляків почалася паніка. Дві хоругви втекли. Ян II Казимир був змушений їздити табором і показуватися всім, що він не покинув свого війська. За порадою канцлера Ю. Оссолінського було послано листа до Іслам-Гірея, в якому пропонувалось відійти від Хмельницького.
Вранці 16 серпня битва розгорілася з новою силою. Спершу козацькі війська під керівництвом миргородського полковника Матвія Гладкого після кількох невдалих спроб захопили Зборів. А близько полудня козацька піхота атакувала королівський табір. Основний удар був з півночі на погано укріплену сторону табору. Козаки витягнули на захоплену ними церкву гармати і почали з неї дуже сильний обстріл поляків. Вони двічі вривалися в середину табору, один козак навіть поставив хоругву на валі. Шляхта запанікувала. Король ходив з палашем і виганяв багатьох “вояків” з-під возів. Становище рятувала обозова челядь, якій вдалося відбити козацькі атаки.
Козаки готувалися до третього наступу, який, як зазначають більшість достовірних джерел, був би останнім для поляків. Але несподівано Хмельницький відмінив атаку. Сталося це через зраду хана, який зовсім не хотів перемоги козаків. Йому було вигідніше мати двох ворогуючих сусідів, ніж сильну козацьку державу на півночі. Тому Іслам-Гірей примусив Хмельницького замиритися з королем.
Результатом переговорів став укладений 18 серпня 1649 року Зборівський мирний договір. Незважаючи на те, що він не відповідав успіху козацької зброї, а тим більше не виправдав надій українського народу, все-таки значення його величезне.
Договір юридичне визнав Українську козацьку державу – чіткою територією (Київське, Чернігівське і Брацлавське воєводства), військом (40-тисячний козацький реєстр) і системою управління. Козаки, які, згідно з тогочасними поглядами, виглядали бунтівниками проти законного володаря, стали повноправним суб’єктом міжнародних відносин. А що Україна мала лише автономію – то подібний стан був нормальним у тодішніх міжнародних відносинах (згадаймо такі країни, як Трансільванія, Молдавія, Валахія, курфюрста Священної Римської імперії тощо). Саме після укладення Зборівського договору про козацьку державу заговорила вся тодішня Європа, з нею встановлюють дипломатичні контакти такі держави, як Венеція, Туреччина, Молдавія, Валахія, навіть далека Англія; активізуються відносини і з Московським царством. Україна отримала певну економічну незалежність – євреям заборонено було взагалі з’являтися на території козацької держави, українські купці мали право вільної торгівлі. Згідно з договором, скасовувалась унія і визнавалася лише православна церква – культурне життя фактично звільнилося від тиску полонізації, почало бурхливо розвиватися.
Зборівський договір змінив сам характер Національно-визвольної війни: з антипольського, антифеодального повстання вона переросла у війну між двома державами – Річчю Посполитою і козацькою Україною.
Зборівський договір був чинним до 1651 року, коли почався новий етап війни. На нього орієнтувався Б. Хмельницький у своїх вимогах в 1652-1654 роках. З укладенням Переяславських статей між Україною і Московським царством Зборівський договір остаточно втратив юридичну силу. Але на його основі пізніше були розроблені Гадяцький (1658) і Чуднівський (1660) договори між козацькою державою і Річчю Посполитою, які містили основні положення свого попередника.
Таким чином, Зборівський договір вперше після втрати українцями державності в результаті монгольської навали в середині XIII століття і падіння Галицько-Волинського князівства в 1349 році відновив Українську державу в новій формі – як козацьку республіку. І в цьому його епохальна роль…
Михайло БІГУС,
старший науковий працівник
Тернопільської обласної
комунальної інспекції охорони
пам’яток історії та культури
Програма святкувань з нагоди відзначення 365-ї річниці Зборівської битви, м.Зборів
Неділя, 17 серпня 2014 року
17.00-17.10
Збір учасників біля памятника Т.Шевченку, формування колони.
17.10-17.30
Покладання квітів до памятника Т.Шевченку, хода до Козацької могили.
17.30-18.00
Покладання квітів до памятника Б.Хмельницькому у міському парку.
18.00-18.20
Покладання квітів до Козацької могили, молебень.
18.20-18.40
Вічові збори.
18.40
Мистецький блок.
