Лист з АТО

Якщо причиною Майдану Гідності стало свавілля бандитського режиму Януковича та його втеча, то здача Криму і ця війна є наслідками некомпетентності, бездарності, а, можливо, і зради верхівки влади, яка самопроголосилася Турчиновим ще на Майдані у кінці лютого політичними клоунами, котрі перші зрадили Майдан і весь український народ. Неефективність ведення військових операцій регулярними частинами Збройних сил України, частий їх провал, «злиття» інформації стверджує про занадто лояльне відношення вищого офіцерського складу, генералітету, Генштабу (котрі фактично збудували свою військову кар’єру у військових академіях Росії та проходили там перепідготовку) до ворога з Кремля та говорить про їх залежність від товаришів з Москви та можливість їх потенційної зради. Зокрема командувач оперативним командуванням «Північ» генерал-лейтенант Колесник І.І, який отримав свої звання з рук Януковича, має за собою цілий шлейф гучних справ, в тому числі, пов’язаних із рекетирськими розборками. Взагалі то, кількість генералів в Україні і так перевищує їх загальну кількість у всіх країнах блоку НАТО. Але на відміну від українських канцелярських, паркетних генералів (котрі собі «вибивали» звання за гроші, отримані за розкрадання армії та дерибану військового майна, чи по знайомству, чи по родинних зв’язках, чи по партійних квотах), всі натовські генерали мають бойовий досвід. А тому даний факт вимагає негайної переатестації всього вищого офіцерського складу, генералів в зоні саме бойових дій АТО ( а не в штабах за десятки кілометрів від перших блокпостів). А їх відмова від участі в бойових діях буде ознакою невідповідності посадам і званням та підставою для позбавлення генеральських, вищих офіцерських звань, повернення незаконно отриманих квартир (переписаних на дружин, дітей, родичів) та всіх виплат, котрі є досить значущими (на рівні депутатів Верховної ради, якщо врахувати ще їх пенсії та зарплати). І взагалі, як можна назвати генералом особу, котра спокійно споглядала за розвалом української армії, ще й допомагала розкрадати майно.
Перебуваючи на мобілізації в місті Н. мобілізовані «партизани» від 21 до 50 років 4 години на плацу чекали генерал-майора, котрий почав зустріч із «чому у вас нечисте взуття, чи заправлені не по формі». Причому його зустрічі із мобілізованим трьох різних частин супроводжувалася виключно тими ж фразами. Обмеженість культури, світогляду та розуміння ситуації в країні, некомпетентність, відсутність поваги до новоспеченого вояка, відірваного нашвидкуруч від його мирної професії таке обличчя кадрового генерала, що і пояснює причини розвалу армії та загибель кращих синів України на сході. Але саме страшніше те, що цей військовий дебілізм (котрий ще більше спотворений, ніж за Союзу) ці виродки в генеральських погонах нав’язують молодим офіцерам, що становить загрозу майбутнім Збройним силам України. Розвал і зубожіння армії, зниження професійного рівня армійських кадрів та поряд з цим збагачення окремих високих армійських чинів можна пояснити лише їх участю у розкраданні військового майна, використанні військовослужбовців строкової служби не для бойового вишколу, а для побудови власних котеджів чи інших особистих цілей. Продуктом такої деградової системи стали окремі військовослужбовці, офіцери у відставці, пенсіонери мого віку, котрі за роки служби стрімко просунулись у кар’єрі, перебувають на високому соціальному забезпеченні з наших з вами податків. Але зараз, в час крайньої необхідності, не спішать йти до військомату, щоб виконати свій офіцерський обов’язок, а шукають для «свого порятунку» хвороби, яких ніколи не було, чи терміново виїжджають за кордон, ховаючись за спини дітей та дружин. Складається думка, що зараз всі паркетні генерали та їх штабні плебеї, окрім того, що розвалили армію, своїми діями роблять все, щоб деморалізувати мобілізованих військовослужбовців, добровольців, озлобити їх проти армії та розчарувати цим армійським дебілізмом. Але саме цікавий той факт, що молодші офіцери розуміють це все, але бояться висловити свою думку вищестоящому канцелярському офіцеру, котрий бойову готовність підрозділу асоціює тільки із стройовим довготривалим оглядом на плацу, статутною відстанню між палатками, виглядом рукомийника, а не в належній бойовій підготовці кожного воїна, відповідному його озброєнні, першочерговим забезпеченням бронежилетами, відповідним психологічним настроєм . Як можна зрозуміти той факт, що протягом місяця бойової підготовки на полігоні військовослужбовців позбавили права хоч один раз відвідати родину, добре розуміючи куди вони їдуть? Може таким чином генерали боялися, що ті не повернуться у місце дислокації частини, та й тому поводяться із зрілими чоловіками як з пацанами. Особливо мене турбує питання щодо новоспечених мобілізованих лейтенантів (21-22 роки), які отримали свої звання на військових кафедрах під час свого навчання у цивільних вузах. Навряд чи їм можна довірити життя цілих підрозділів у бойовій обстановці. Це не стосується кадрових офіцерів, що навчались у військових вузах України і посвятили своє життя армії.
Але попри такі негаразди армія в Україні є, буде й вона щодень стає професійнішою! Військовослужбовці і воїни добровольчих формувань свято виконують присягу та громадянський обов’язок, захищаючи Україну та наш народ ціною власного життя, здоров’я та добробуту. Ми стоїмо перед началом нової української армії, де принцип військової дисципліни будується на засадах не страху перед покаранням, а на усвідомленні кожним необхідності гідно виконувати святий громадянський обов’язок. Для нас всіх буде обов’язком будувати Україну, за яку загинули герої Небесної Сотні та продовжують гинути герої-патріоти на Сході зараз. Що варте життя кожного з нас, якщо ми не зможемо захистити гідне життя наших дітей?! Слава Україні!
Барна Олег