Після скандалу з фірмою “Будівельник” Зіновія Щепановського, яка так і не збудувала два десятки будинків і кинула на кілька мільярдів гривень тернополян, здавалося, що у нашому місті жодна афера не пройде. Мовляв, навчені бідою люди другий раз не дадуть себе ошукати. Проте, на вулиці Степана Будного,30, навпроти готельно-розважального комплексу “Братислава”, розпочалися активні будівельні роботи просто на автостоянці, за яку в липні 2013 року чубилися з владою приватні структури.
За інформацією “ПРО ВСЕ”, будівельна компанія “Набережний квартал”, яка розпочала роботи, не має ЖОДНОГО ДОКУМЕНТА, який би погодила Тернопільська міська рада на будівництво.Цю ж інформацію нам підтвердив депутат Тернопільської міської ради по даному округу.
Суть афери в тому, щоб привабити клієнтів дешевою ціною, і поки людина не зрозуміла що і як, “збрити” швидко касу. А “замануха” для довірливих тернополян вже поширена в газетах, інтернеті та біг-бордах навколо будови, яку навряд чи введуть в експлуатацію. У цьому переконався журналіст “ПРО ВСЕ”, який завітав в “офіс-будку” , розташовану просто на Об’їзній дорозі, щоб так би мовити “кувати біля каси, поки гаряче”. Якщо клієнт “купується” на неймовірну доступну ціну – 4900 гривень за квадратний метр (у Тернополі ціни в новобудобах від 6500 до 7100 грн. за квадратний метр), він відразу може підписати договір. Умовою підписання документу є перший внесок – третина вартості квартири – 128 тисяч гривень. Згідно договору, другий платіж треба зробити до місяця часу. Останній платіж має відбутися до двох місяців з дати підписання договору. Тобто, за два місяці ви повинні сплатити 385 тисяч 777 гривень або 28 тисяч 789 доларів. Клієнту розповідають, що в двокімнатній квартирі площею 78 метрів будуть європейські склопакети “Века” або не гіршої якості, індивідуальне опалення двохконтурним котлом, від компанії Otis Elevator – світового лідера з виробництва, встановлення й технічного обслуговування ліфтів – підйомник, у квартирах все буде оштукатурене, крім кухні і ванни, де ви самі виберете облицювальний матеріал на власний смак.
Не менш інтригуючим фактом є те, що будинок розташований просто на автостоянці. Як розповіла менеджер “офісу на дорозі” компанії “Набережний квартал”, наразі лише тривають переговори, щоб викупити земельну ділянку у власників автостоянки. Що буде, якщо вони не погодяться? мовчимо вже про дитячий майданчик, якусь прибудинкову територію. Чим будуть дихати мешканці, якщо, звісно, дім таки добудують.
В інших містах була проблема зі здачею будинку в експлуатацію. Пайовикам видавали на руки інвентарний паспорт і пропонували домовлятися з владою. Про підключення будинку до центрального водогону, електромережі вже й не згадуємо. Здогадайтеся, з кого “дерли” 1,5 мільйона гривень на всі ці роботи? Здогадуєтесь тепер, чому “Набережний квартал” встановив таку низьку ціну квадратного метра?
Поспілкувались ми з “керівником будови”, який не захотів назвати свого прізвища. “Прораб” зізнався, що працюють тут не місцеві фахівці, з документами нібито все гаразд. Хоча назву компанії-будівельника відмовився назвати, відіславши до інформаційної таблиці. Про те, що на даному стенді відсутня інформація про строки будови та інші важливі речі, про які кожен бажаючий може знайти в інтернеті, й говорити не приходиться.
Перечитавше все це, ви запитаєте: чому мовчать правохоронці, влада? Кажуть, однією з причин є те, що компанію “Набережний квартал” пов’язують з уродженцем Збаражчини і екс-заступником Генерального прокурора України Василем Присяжнюком.
***
Довідка
Василь Присяжнюк народився 29 листопада 1955 року в селі Колодно Збаразького району Тернопільської області. Після закінчення школи служив в армії. Повернувшись до рідного села, Василь Присяжнюк тривалий час працював водієм, обліковцем, бригадиром рільничої бригади місцевого колгоспу. У 1979 році вступив до Харківського юридичного інституту (нині Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого), який закінчив у 1983 році за спеціальністю “Правознавство“. На початку кар’єри Василь Присяжнюк працював стажистом у прокуратурі м. Луцька, помічником прокурора Маневицького району Волинської області. У 1991 році Василя Присяжнюка призначають прокурором м.Ковеля, а з жовтня 1998-го він — заступник прокурора Одеської області.
У лютому 2000 року Василь Присяжнюк очолив Рівненську прокуратуру. Через рік переїхав до Запоріжжя та очолив обласну прокуратуру. Довелося попрацювати і в апараті Генпрокуратури — у липні 2002 року Василя Присяжнюка призначили заступником Генерального прокурора України — прокурором м. Києва.
У травні 2007 р. призначений заступником Генерального прокурора України — прокурором Одеської області, а з січня 2008 р. — прокурором Одеської області.
Захоплення – футбол, любить співати українські пісні.
Одружений: дружина Ірина Іванівна — медичний працівник. Виховує двох синів
У 2012-му Василь Присяжнюк задекларував 779 тисяч 655 гривень сукупного доходу, що майже на 35 тисяч більше, ніж позаторік. У власності прокурора є земельний пай, будинок та гараж і близько 770 тисяч гривень у банку. Його дружина у минулому році доходів не мала, але володіє квартирою та автомобілем.
***
А тепер – найцікавіше. Будівельна компанія “Набережний квартал” вже неодноразово потрапляла у скандали з незаконним будівництвом. Наприклад, у травні 2014 року понад сотня рівнян, у тому числі і представники громадського руху “Наше Рівне” демонтували паркан та металеві стовбчики на незаконній будові на Пагорбі Слави, що в обласному центрі. Забудову в рекреаційній зоні Рівного здійснює компанія “Набережний квартал”
Депутати Рівнеради ввели мораторій на будівництво на Пагорбі Слави, в інспекції ДАБК (державного архітектурно-будівельного контролю) підтвердили, що будівництво на Пагорбі Слави у Рівному незаконне. Тому документи були направлені в УМВС України в Рівненській області. Крім того справою займається рівненська прокуратура. Ось що було але будівництво продовжували далі.
Не краща ситуація у Вінниці.
“С прошлого года в Виннице ведется строительство большого жилого комплекса «Набережный квартал» на месте бывшей мебельной фабрики. Комплекс позиционируется, как элитный, а вот цены за квадратный метр «непорядочно» низкие – стартовали от 4900, а при сегодняшнем курсе доллара от 5300 гривен за квадратный метр. Но это отнюдь не альтруизм застройщика, а результат многочисленных нарушений при строительстве, «грязные схемы», уклонение от налогов и т.д.
Как убеждает застройщик, из 17 подъездов, которые планируется построить, квартиры раскуплены уже, как минимум, в шести. И, по словам модераторов группы «Набережный квартал» ВКонтакте, они успешно сданы в эксплуатацию.
Но если проанализировать ответы-вопросы к авторам странички, к «Кварталу» есть вполне практические претензии, связанные сомнениями в безопасности жилья, его качестве и вообще – к кому предъявлять претензии «если, вдруг, что»?
Сделают, как карта ляжет
Начнем по порядку – с застройщика. Им является, как сказано на сайте «Набережного квартала», «инициативная группа, которая состоит из высококвалифицированных специалистов в различных сферах…» и прочие красивые слова. По факту – это ЖСК (жилищно-строительный кооператив) «Житлобуд», зарегистрированный в городе Хмельницком. То есть – не строительная компания с историей на рынке, а посредник между будущими собственниками и генподрядчиком. Для застройки «Житлобуд» взял землю на месте бывшей мебельной фабрики (ул. Вячеслава Чорновола 29) по договору суперфиция. И тут начинается первая проблема. Основное отличие права суперфиция от права аренды земли – возможность на отчуждение земельного участка, продажи права суперфиция другому лицу, передача его по наследству и возможность его залога. Проще говоря, не включая арендную плату за землю в стоимость квартиры, застройщик экономит и выигрывает. А собственники жилья здорово рискуют своими деньгами, когда стройка заканчивается. Ведь тогда возможен «кабальный вариант» – включение стоимости аренды за землю в квартплату жильцам. А стоимость, как известно, определяет собственник на свое усмотрение. Не потому ли сейчас на рынок Винницы «выброшено» множество квартир из этого жилкомплекса. Люди, вероятно, узнав о подвохах, спешат избавиться от рискованных квартир, пока они в буквальном смысле не стали «недвижимостью».
Проблема вторая – генподрядчик. ЖСК нанял для строительства в Виннице свою землячку – общество с ограниченной
ответственностью хмельницкую фирму «Тонус». А те уже, в свою очередь, привлекли немеряное количество субподрядчиков… Вообщем, если что – концов не сыщешь — куча «субчиков», куча договоров, куча работ, которые выполняют множество задействованных в процессе организаций и частных лиц… Но вот беда – те же субподрядчики зачастую, банально не способны даже проинструктировать своих работников о технике безопасности на стройке. К примеру, достоянием общественности в прошлом году стал случай, когда рабочего на стройке завалило незакрепленными лесами, установленными с нарушениями всех существующих норм. К счастью, травмы оказались не смертельными. О том, что «субчики» работают без проектной документации, даже говорить не приходится – ее делать дорого, потому, по сути, все делается «на глазок».
– Мелкими субподрядными организациями очень часто не выполняются требования по разработке технологической документации по выполнению определенных работ, — говорит главный госинспектор Держгирпромнадляду по расследованию несчастных случаев Сергей Белиенко. — Заказывать такую документацию – дорого, а делать сами не могут, так как нет специалистов.
Вот и получается, что вопрос качества того, что наделают субподрядчики – риторический. Может сделают хорошо, а может и плохо. Как карта ляжет. Инспекция из Держгирпромнадляду была на стройке прошлой весной, когда там бригада непонятных «шабашников» фундамент заливала. И появится там раньше, чем через год они права не имеют, если нет серьезных поводов. Так что – твори что хочешь. Вот и творят. Своих строителей нет – нанимают по объявлениям кто придет…
А город вообще – не при делах
Теперь о том, что касается самого проекта. Единственный, кто четко знает, что там да как – это генподрядчик и застройщики, которые, по сути, делают абсолютно, что хотят.
– Городская власть на застройщика повлиять не может никак вообще, — говорит главный архитектор Винницы Александр Рекута. – Они разрабатывают проектную документацию и несут ее в инспекцию архитектурно-строительного контроля, оформляют декларацию и строят. Потом им же сдают дом в эксплуатацию. С нами могут как-то это согласовать, а могут и не согласовать. Как захотят.
Другими словами, городская власть на застройщика повлиять не может или… не хочет. Но, самое интересное, что в случае каких-то проблем с жильем, к примеру – стена обваливаться начнет, обращаться народ будет куда? Правильно – к городским властям. Зачем, мол, халтурщика на рынок допустили. А власти ответят: мы не при делах и вовремя контролирующие инстанции запустить на стройку тоже нам было недосуг… И в итоге материальные и моральные
потери – головная боль самих жильцов, которые «подписались» на этот жилищно-строительный кооператив.
Теоретически, городская архитектура может даже сейчас отправить на стройку своих проверяющих. Но выявив серьезные нарушения, они все равно должны направлять запрос в инспекцию. Поводом для запроса может быть – отклонение от проекта, нарушения норм и несоответствие строительных материалов стандартам. Кстати, о них.
Не верь глазам и математике
Начнем с того, что изначально, по словам Александра Рекуты, проект дома был рассчитан на десять этажей. Потом к ним, каким-то непостижимым образом добавилось еще два, но это как бы детали. На сайте «Квартала» указано, что жилых этажей – девять, а на десятом двухуровневые квартиры. Ну да этажом меньше, двумя больше – застройщику все равно никто не указ. Где 10, там и 12. Есть другой вопрос — весь комплекс построен из красного кирпича марки М-150, что у многих вызывает естественное недоумение. Ведь этот кирпич, из-за недостаточной прочности, не используется при строительстве домов выше пяти этажей!
Еще один немаловажный фактор риска – толщина стен. Представитель «Набережного квартала» некий Артем (телефон (068)700-25-43), отказавшийся представиться полностью, утверждает, что толщина стен 510 мм (и 750 мм на нижних этажах) вполне способны выдержать дом такой высоты. Кто ему поверил, наверное, квартиру в доме купить рискнул.
Кстати о высоте. Согласно норм ДБН, высота дома, в котором установлены индивидуальные газовые котлы, как в каждой квартире «Набережного квартала», не может превышать 26,5 метра. Высота от пола до потолка каждой квартиры комплекса – 2,74 м. Несложный подсчет показывает, что даже если не брать в учет перекрытия, высота 12-этажного дома намного превышает допустимую для установки газовых котлов. Да и с точки зрения пожарной безопасности, в таком доме, согласно норм, квартиры должны иметь эвакуационный выход и не допускается застекление обеих лоджий.
А вот у Артема из «Квартала» на это ответ простой – по его подсчетам, высота дома как раз вписывается в нормы, выходов ровно столько, сколько нужно (один), а лоджии стеклит… не застройщик, а сами жильцы! Это, оказывается, они нарушают правила противопожарной безопасности. То, что фотографии проекта с застекленными лоджиями развешаны по всему городу – ерунда, не верь глазам своим.
Подробная проверка – по обращению
В общем, вопросов – есть, ответов – нет. Инспекция государственного архитектурно-строительного контроля держит строительство «под надежной крышей». В областном ГАСКе считают, что экспертиза проекта не нужна, декларации о начале строительства очередных секций выдают регулярно и ответственных лиц, осуществляющих надзор назначают тоже… Но… Факты, о которых эксперты просто «кричат» в местной прессе, они не комментируют. Вопросы, возникающие у специалистов строительного рынка и у СМИ почему-то совершенно не беспокоят ни архитектурную инспекцию, ни пожарников, ни газовщиков. Опасное строительство продолжается, вопреки общественному резонансу!
– По этим фактам проверка не проводилась, — говорит начальник отдела регистрации государственной архитектурно-строительной инспекции в Винницкой области Сергей Прохоров. – Этот объект у нас зарегистрирован, есть вся разрешительная документация. Предыдущие проверки, насколько я знаю, показали, что все нормально. Но я не могу сказать, обращалось ли внимание на эти факты. Сейчас у нас есть обращение, и мы до пятого мая проведем более подробную проверку.
А начальник сектора нормативно-технической работы и контроля за системами противопожарной безопасности в Винницкой области майор Руслан Юраш «отморозился». Специалист пожаловался журналисту, что они теперь совершенно «беззубая» инстанция.
– Когда «Житлобуд» обращался к нам за техническими условиями при разработке проектной документации, согласно государственных строительных норм, в проектном решении был предусмотрен второй эвакуационный выход. Но, с начала введения в действие закона Украины о регулировании градостроительной деятельности, органы государственного пожарного контроля и МЧС не участвуют в государственных приемных комиссиях. Согласно постановы Кабмина №461 от 15.04.2014, прием в эксплуатацию объектов, которые относятся к 1-3 категории сложности (данный комплекс относится к 3 категории — Прим. авт), проводятся путем регистрации в государственной архитектурной инспекции. Поэтому мы лишены права принимать участие в таких комиссиях и требовать исполнения тех мероприятий, которые были предусмотрены проектом.
Надеемся, что обо всех нарушениях пожарной безопасности на этой стройке, которые Руслан Юраш в упор не хочет видеть, он расскажет покупателям квартир сам. Потому даем его телефон (097) 567-40-86.
Все претензии – к себе
Еще один, немаловажный, момент. Как правило, если в доме выявлены какие-либо дефекты, вся ответственность за это ложится на заказчика и проектанта. Но, к сожалению, в нашей стране понятие «кидка» практически норма, и надежды на то, что, в случае чего, застройщик ринется изо всех сил исполнять свои обязанности по устранению недостатков в уже проданных квартирах – нет.
По словам директора архитектурно-строительной мастерской «Плясовица» Виталия Плясовицы, схема продажи жилья в
«Набережном квартале» строится по той же самой схеме, что и в печально известном «Элита-Центр».
– Начну с юридического аспекта, — говорит он. — Ответственность за жилой дом несет подрядчик. Как правило, это строительная фирма. Она же берет на себя и определенные гарантийные обязательства. Поэтому к реализации жилья строительные компании приступают при 60-70-процентной готовности дома. В случае с «Набережным кварталом», ответственность за конечный результат делят между собой сотни жильцов, которые вложили деньги в стройку, ведь фактически они объединились в кооператив. То есть, претензии к качеству люди могут предъявлять только себе. Откровенно говоря, юридически это выглядит как «Элита–центр».
Олег Левченко для ГПУ
***
Аналогічна кричуща ситуація у Львові. Пропонуємо вашій увазі матеріал журналіста Софії Кропивник з сайту “Вголос”.
Набережний квартал для Львова: більше запитань, ніж відповідей
У забудовника говорять про високу якість будівництва та хороший попит на житло. Водночас, як пише IA ZIK, Інтернет рясніє інформацією про порушення, що виявлені при реалізації аналогічних проектів в інших містах.
За даними сайту «Енциклопедія новобудов», залученою до будівництва Набережного кварталу у Львові є девелоперська компанія Development Creative Group (DCG). Із нею також пов’язані декілька житлових комплексів у Хмельницькому (зокрема, проекти «Набережний квартал», «Барви»), Вінниці («Набережний квартал»), Київській області («Місто сад», «Барви»), Рівному («Набережний квартал»), Черкасах («Набережний квартал»). Жодне із будівництв, за інформацією цього ж ресурсу, не є повністю завершеним: зазначається, що комплекси у стані – «будуються» (хоча є здані секції).
На думку аналітиків, є небезпека, що формально ці проекти реалізовується різними юридичними особами, але фактично пов’язані між собою через одних і тих фізичних осіб – засновників та керівників, юридичних осіб, а також однотипними схемами, за яких замовником будівництва є спеціально створені житлові кооперативи, а громадяни вкладають гроші на правах асоційованих членів.
«Основна стратегія компанії – якісне та швидке будівництво житлової і котеджної нерухомості при низькій вартості квадратного метра на початковій стадії проекту. Наразі ведеться будівництво 10 житлових комплексів у різних містах України», – така репліка від DCG швидше насторожує, бо чи буває відразу так, щоб швидко, якісно, багато і при цьому дешево?
Умови у Львові
На запитання про причетність компанії DCG до будівництва Набережного кварталу у Львові, у центрі продажу, що на вул. Гнатюка, знизують плечима, натомість перераховують інші, залучені до забудови, структури. А їх чимало. Так, відповідно до представленої у центрі продажу декларації про початок виконання будівельних робіт (від 6 липня 2011 р.), замовником будівництва є ТзОВ «Діексбі інтернешнл», генпідрядником – ТзОВ «Екскомбуд» (у забудовника кажуть, що залучають ще й компанію «Інноваційне будівництво»), проектувальником – також «Діексбі інтернешнл». Назва об’єкту будівництва – «Навчально-виробничий комплекс та квартал багатоповерхової житлової забудови з нежитловими приміщеннями у рівні 1-го поверху і підземним паркінгом по вул. Пулюя, 34,36,38 у м.Львові».
Як вдалося дізнатись, земельна ділянка на вул. Пулюя, 36 (площею 3,2471 га), де розпочато будівництво, перебуває у постійному користуванні Львівського вищого професійного училища ресторанного сервісу та туризму. На виконання укладеного у 2006 році інвестиційного договору між ТзОВ «Діексбі інтернешнл» та училищем навчальний заклад надав згоду підприємству на будівництво на цій ділянці. А саме: на частині ділянки, площею 1,3693 га – кварталу багатоповерхової житлової забудови, а на частині, площею 0,5703 га – навчально-виробничого комплексу (готелю) для училища.
У травні 2014-го був укладений договір про забудову цієї ділянки вже між «Діексбі інтернешнл» та обслуговуючим кооперативом ЖБК «Апартаменти-Захід» (створене лише у травні цього року), відповідно до якого фактичним замовником будівництва стає саме це ЖБК. Для фінансування будівництва бажаючі купити в Набережному кварталі житло мусять укладати договір про сплату пайових внесків у цей кооператив.
У центрі продажу на вул. Гнатюка схему забудови на цій ділянці клієнтам пояснюють таким чином: «Земля перебуває у безоплатному постійному користуванні. ТзОВ «Діексбі інтернешнл» підписало інвестиційний договір з училищем на право забудови і, відповідно, має передати йому потім ще й кілька житлових приміщень. За цим договором ТзОВ має право залучати сторонніх осіб до забудови. У даному випадку це є ЖБК «Апартаменти-Захід, на яке зараз все і переоформлюється».
Натомість в центрі продажу, що на вул. Пулюя (де не змогли показати документів, бо «щойно відкрились», але запевнили, що вони є в офісі на Гнатюка), від одного з менеджерів взагалі прозвучало, що ділянку під будівництво взято «в оренду на 49 років, яка потім має перейти на баланс міста».
Відтак, виходячи з самих пояснень на словах, не аналізуючи документації, зрозуміти, хто насправді будує Набережний квартал у Львові і на яких підставах – не так просто. Крім того, людям не до кінця зрозуміло, що все-таки буде із землею після завершення будівництва, а саме – чи не доведеться, бува, мешканцям сплачувати орендну плату училищу. У центрі продажу це заперечують, але питання залишається відкритим.
Ще один суперечливий момент – цільове призначення землі, де ведеться будівництво. У декларації про початок виконання будівельних робіт сказано, що ділянка на Пулюя, 36 призначена для обслуговування навчального корпусу. Тому чи не стане це в майбутньому проблемою, за умов зведення тут масштабного житлового кварталу, – теж питання.
Де 9, там й 12
Разом з тим, будівництво Набережного кварталу у Львові активно стартувало. Почали із третьої секції, де, зі слів представників центру продажу, за місяць вже розкупили понад 50 помешкань. Загалом планується зведення 13-секційного будинку на 12 поверхів. Хоча, у вже згаданій декларації визначена кількість поверхів будинку – «дев’ять плюс мезонін».
Повну вартість житла треба сплатити досить швидко – трьома частинами за два місяці і п’ять днів. Розпочату третю секцію обіцяють здати вже до 18 листопада (наразі будівництво – на рівні третього поверху), загалом усі 13 секцій – за два роки. Проте, якщо договором про сплату пайових внесків за порушення термінів сплати вартості пайового внеску передбачається сплата членом кооперативу пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, то умови відповідальності ЖБК у випадку порушення термінів здачі об’єкта в експлуатацію прописані не так чітко. І це теж суттєво.
Мерія – ні при чому
Чиновникам Львівської міськради натомість про будівництво на вул. Пулюя сказати нічого. Зі слів директора департаменту містобудування ЛМР Андрія Павліва, дозволи на будівництво мерія не видає, відтак, його умови, хто є забудовником та інші речі «йому невідомі».
«І ніхто у ЛМР зараз вам на це не відповість. Відповідно до закону про регулювання містобудівельної діяльності, відслідковує забудову у місті Інспекція Держархбудконтролю, – підкреслив Павлів. – Я навіть, по суті, не маю права виходити на будмайданчик з перевіркою. Це заборонено, оскільки трактується як корупційні дії неуповноважених органів».
Чиновник підтвердив, що ділянка на вул. Пулюя, де ведеться будівництво, закріплена за училищем для обслуговування навчальних споруд. І розповів про ще один цікавий договір: «У 2008 році був підписаний інвестиційний договір між училищем, Міністерством та ЛМР для будівництва готелю до «Євро-2012». Готель не був збудований. Хто зараз видавав дозволи на будівництво і як це все відбувалося, мені не відомо».
Іншими словами, міська влада – ні при чому. Однак, треба зауважити, що у разі будь-яких проблем із будівництвом люди прийдуть саме до неї.
Етап котловану – завжди ризик
Ціни на квартири у Набережному кварталі, як уже згадувалось, досить низькі. У забудовника вважають їх справедливими, пояснюючи, що через ЖБК люди самі інвестують у своє житло, сплачуючи пайові внески, є спрощеною податкова система, будматеріали закуповуються одразу і гуртом тощо.
Водночас, ріелтори відзначають, що сьогодні на первинному ринку нерухомості Львова вартість квадратного метра становить від $800 до $1500. Якщо йдеться про «етап котловану», то ціни, певна річ, дешевші, але це – значний ризик.
Пропозицію ж у 5900 грн/кв м ріелтор Євген Міщанчук коментує так: «А ви спробуйте купити квартиру за такою ціною. Якщо йдеться про будівництво на рівні котловану, то ціна, звісно, дешевша. Але це відповідальні ризики – чи збудують, чи збудують якісно, чи все буде добре… До того ж, при такій ціні є умова – потрібно відразу віддати, у кращому випадку, 90% від всієї суми, якщо не всі 100%.
Маємо історію з «Еліта-центр», маємо наші місцеві «Еліта-центри». Деякі дуже порядні будівельні компанії умудрялися трьом клієнтам одну квартиру записати, а потім роками бігати по судах… Якщо людина інвестує, аби заробити на цьому, маючи гроші, вона вивчає забудовника – «від і до», можливі ризики і тоді вирішує чи можна вкладати чи ні. Коли будинок збудують, вона знає, що заробить на цьому 20-30%. Людині ж, яка, наприклад, хоче продати свою двокімнатну «хрущовку», докласти «пару гривень» і купити краще житло, я б не радив ризикувати. На жаль, у нашій країні безкоштовний сир завжди у мишоловці».
«Темпи вражають»
На сайті львівського Набережного кварталу, де, до речі, наразі дуже мало інформації, клієнтів переконують, що при будівництві використовуються якісні матеріали, які відповідають усім сучасним нормам. «Темпи нашого будівництва дійсно вражають! Використовуючи сучасні технології та кваліфіковані кадри, ми змогли збільшити темпи будівництва без погіршення якості», – стверджують у компанії. Людей запрошують особисто завітати на будівництво та переконатись в якості та темпах.
Водночас, якщо «погуглити», то в ЗМІ й на різних форумах нерухомості можна знайти інформацію про порушення при реалізації аналогічних проектів в інших містах. Зокрема, користувачі обговорюють, що комплекси будуються з порушеннями технологій будівництва, санітарних та протипожежних вимог, мають місце порушення при газифікації будинків підвищеної поверховості, порушення вимог щодо забезпечення протипожежних засобів, є не витримані норми утеплення тощо.
До прикладу, у публікації «Набережный квартал» в Виннице – построить, чтоб не жить», розміщеній на nbnews, зазначається, що спершу проект цього будинку був розрахований на 10 поверхів, однак потім до них незрозумілим способом додались ще два: «Есть другой вопрос – весь комплекс построен из красного кирпича марки М-150, что у многих вызывает естественное недоумение. Ведь этот кирпич, из-за недостаточной прочности, не используется при строительстве домов выше пяти этажей!..
Согласно норм ДБН, высота дома, в котором установлены индивидуальные газовые котлы, как в каждой квартире «Набережного квартала», не может превышать 26,5 метра. Высота от пола до потолка каждой квартиры комплекса – 2,74 м. Несложный подсчет показывает, что даже если не брать в расчет перекрытия, высота 12-этажного дома намного превышает допустимую для установки газовых котлов. Да и с точки зрения пожарной безопасности, в таком доме, согласно норм, квартиры должны иметь эвакуационный выход и не допускается застекление обеих лоджий…».
А ось подробиці від одного з користувачів forum.lvivport.com про стан квартири у вже зданій секції Набережного кварталу в Хмельницькому: «У під’їзді плитку лише розпочали класти. Стіни не пофарбовані, все ще в стані роботи. Вхідні двері у квартиру звичайні металеві. Відсутня стяжка та штукатурка, жахлива цегла, кришиться, перестінки у квартирі з гіпсоблоків та цегли… В брошурах прописано, що утеплення будинку – мінвата та клінкер, насправді мінвати не виявлено, а клінкер це звичайна облицювальна цегла…».
«Целевое назначение земли, на которой они якобы строят – садоводство. Земля находится в административных границах Белогородки, но при этом за ее фактическими границами. То есть – не при каких обстоятельствах не может быть использована под многоквартирную застройку, а только под садоводство. Именно поэтому и модель оплаты такая – вступление в члены кооператива, а потом вы получите «долю» в кооперативе. Кроме этого – земля на которой якобы «строят» это ПАИ. На ПАИ наложен мораторий про отчуждение….», – написав один із користувачів під публікацією у блозі «Где в Киве жить хорошо» щодо будівництва ЖК «Місто Сад» поблизу Києва.
Щодо вінницького Набережного кварталу також пишуть таке: «Где-то в рекламе писали, что ключи от квартир получили уже 60 человек. Но это неправда. Ремонты проводят единицы. Потому у меня впечатление, что квартиры застройщик не продал, а запустил «утку» в интернет, чтобы искусственно создать ажиотаж, будто-бы у него квартиры раскупаются, как «горячие пирожки». Поговорила с одним жильцом, у которого сейчас ремонт. Жалуется, что застройщик сэкономил на всех стройматериалах, где можно. И даже на батареях, стяжке, звукоизоляции, штукатурке. Стены – кривые и на метраже «накололи»…
Будівництво Набережного кварталу у Львові теж почали активно обговорювати у мережі. Якщо проаналізувати дописи користувачів у групах «Набережного кварталу» в соцмережах та на форумах, то часто люди висловлюють претензії стосовно того, що про забудову на вулиці Пулюя наразі дуже мало інформації. Переважно їх цікавить ситуація із землею, на якій ведуться роботи, чи є дозвільні документи на будівництво, які технічні характеристики об’єкту, яким, до речі, зі слів директора департаменту містобудування ЛМР Андрія Павліва, уже цікавилась прокуратура.
Отже, слід сім разів відміряти, аніж… В усякому разі, варто отримати вичерпні відповіді на всі питання, пов’язані з розрекламованим будівництвом. Відтак, IA ZIK повідомляє, що скерувало в Інспекцію Держархбудконтролю у Львівській області інформаційний запит щодо наявності необхідної дозвільної документації у замовника на будівництво Набережного кварталу у Львові, чи дотримано норм містобудівного законодавства при проектуванні цього об’єкту та що саме, відповідно до проекту, має бути збудовано на вулиці Пулюя. Також агенція готова надати офіційне роз’яснення позиції забудовника.
Софія Кропивник, Вголос
На завершення пропонуємо вам оглянути фоторепортаж того, що зараз відбувається на Будного,30.
