ЛЕГЕНДИ
Кривава вода Язичницької печери.
У Борщівському районі на Тернопільщині є село Монастирок, назване на честь давнього православного монастиря, який існував тут у печерах. Місце має сильну енергетику. До християн тут, найвірогідніше, існувало поганське капище. На це вказує назва печери — Язичницька, а також камінь–жертовник із кровотоком. Зараз на камені вирізьблено хрест. Перед великими релігійними святами сюди наливають воду. Через три дні вона стає червоною.
«Атлантида» під Медоборами.
На Тернопільщині є дуже красиве місце на берегах ріки Збруч, яке називають до сьогодні Медоборами. Колись тут, між горами Звенигора і Богит, існував свого роду поганський монастир. Тут було розміщено кілька капищ та жертовники навколо них. Поруч зі Звенигорою, на березі Збруча, розташоване село Кринцилів. Фольклорні перекази донесли до наших днів легенду про те, що на кручах біля теперішнього села в давнину було велике місто, яке пішло під землю. А на самій горі є скеля, на якій природні стихії «витесали» зображення людських профілів, ликів, долонь.
Сатанів із Чортковим.
Відносно недалеко розташовані міста Сатанів та Чортків. І хоча люди не хочуть пов’язувати назви своїх міст із нечистою силою, але існує цілком вірогідна версія: ці місця прозвали так через вірність місцевих людей вірі предків, яку християни вважали культом нечистого. Сучасні прихильники пантеїзму теж шанують ці давні місця.
Кременець. Історія отруєнь.
Наймістичнішою видається історія Кременця. Це містечко на півночі області оточують Кременецькі гори — залишки рифів Сарматського моря. На одній із них і стоїть замок. Точніше, те, що залишилося після козацької облоги. І замкова гора зветься Бона — її названо іменем королеви Бони.
1536 року король Сигізмунд І презентував Кременець своїй дружині неаполітанського походження Боні Сфорці як весільний подарунок. Вона укріпила замок, запровадила в місті систему податків. І місто в цей період було досить прогресивним. Можливо, тому, що правила королева містом через своїх старост і майже тут не жила. Але хоч історики сперечаються про те, чи ступала тут її нога взагалі, місцеве населення розповідає про неї чимало страшних легенд.
Королеву називають українським Дракулою. Прагнучи вічної юності, вона нібито купалася в людській крові. Причому тільки в крові незайманих дівчат…
