“Ми маємо факт, і повинні діяти згідно закону” -т.в.о. начальника УМВС в області О. Богомол
Враховуючи бажання керівництва правоохоронних органів Тернопільщини, та аналогічний вислів начальника міліції Кременецького району Галевича В. Б. перед громадою міста нами було проведено аналіз “клопотання” про взяття під варту як запобіжний захід по відношенню до Ващенка В.В. Повідомлення про підозру у вчиненні злочину, яке винесене заступником начальника СВ Кременецького РВ УМВС України в Тернопільській області старшим лейтенантом міліції Щуром М. М., за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015210120000035 від 16.01.15 року за ознаками складу злочину передбаченого ч.2 ст. 296, ч.2 ст. 377 та ч.1 ст. 28 КК України має ряд суттєвих недоліків, причиною яких є недостатня доказова база, а саме:
– У повідомленні про підозру вчинення злочину громадянину Ващенку В. В. інкримінується вчинення злочину передбаченого ч.2 ст. 296, ч.2 ст. 377 та ч.1 ст. 28 КК України. Дана підозра висунута на основі свідчень Каплуна О. Д., Чаплія В. А., Мишаківського А. І. та потерпілої Варневич Л. Б. Проте, невідомо з яких причин визнано підозрюваним у вчиненні злочину саме Ващенка В. В., адже свідчення свідків не вказують на те, що саме Ващенко В. В. підніс автомобільні шини до суду, що саме він безпосередньо підпалював шини, що саме він вигукував образливі вислови на адресу судді Варневич Л. Б.
– Погроза Ващенка В. В. фізичною розправою Варневич Л. Б. також не знайшла прямого підтвердження у свідченнях свідків.
– Що ж до безпосередньої участі Ващенка В. В. у даному протесті, то слід врахувати, що Ващенко В. В., як громадянин України, наділений правом збиратися мирно, без зброї та проводити збори, мітинги, походи і демонстрації (ст. 39 Конституції України).
– Факт нанесення легких тілесних ушкоджень Варневич Л. Б. встановлено Щуром М. М. зі слів потерпілої, а не з результатів судово-медичної експертизи, проте, саме такі свідчення потребують підтверджувального висновку експерта.
– Слід зауважити, що матеріалами досудового розслідування не встановлено прямого умислу у діях Ващенка В. В. щодо нанесення легких тілесних ушкоджень Варневич Л. Б. шляхом поміщення її у сміттєвий бак.
– Суттєвим порушенням є те, що при пред’явленні підозри Ващенку В. В. у вчиненні злочину не досліджено мотивів вчинення злочину, які є однією із ознак складу злочину, необхідна наявність якого передбачається ч.1 ст. 13 КК України.
На цих же матеріалах, які викликають сумнів щодо їх юридичної сили для пред’явлення підозри Ващенку В. В. у вчиненні злочину, заступник начальника СВ Кременецького РВ УМВС України в Тернопільській області старший лейтенант міліції Щур М. М. та за погодження своїх дій з прокурором Кременецького Району М. Я. Гібським подає клопотання про застосування до Ващенка В. В. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Проте, матеріалами справи, як цього вимагає ч.1 ст. 183 КПК України, не доведено необхідність застосування до Ващенка В. В. тримання під вартою. Можливість застосування більш м’якого запобіжного заходу взагалі не розглядалась, що є грубим порушенням процесуальних прав підозрюваного.
Мета та підстави застосування запобіжного заходу, необхідність доказування якого передбачено ч. 2 ст. 177 КПК України, обґрунтовується злочинним діянням, а не результатами конкретних вимог, які передбачаються даною правовою нормою.
Більш того, ст. 178 КПК України передбачає чіткий перелік обставин, що мають враховуватися при обрані запобіжного заходу. Цей перелік обставин оцінюється суддею у сукупності (ч. 1 даної статті), тим самим зобов’язуючи усіх їх дослідити у досудовому розслідуванні, що не було зроблено слідчими органами.
Необхідність доведення застосування запобіжного заходу до підозрюваного вказується прямою юридичною нормою передбаченою ч. 3 ст. 176 КПК України.
Враховуючи кількість допущених помилок як слідчим, так і прокурором М. Гібським напрошуються два протилежні висновки :
1. ні один ні другий не володіють в достатній мірі знаннями в частині діючого законодавства.
2. свідомо порушують законодавство.
Тому у нас виникає просте запитання до цих людей: спробуєте жити по закону, чи все таки вам потрібно допомогти?
