Сьгодні, 22 січня 2015 року, виповнилося дев’яносто шість років від дня коли на Софіївській площі (відома до кінця XIX ст. як Старокиївська площа, а в радянські часи як площа Богдана Хмельницького) в Києві у 1919 р. рівно о 12 годині у святковій обстановці (день був оголошений вихідним) в присутності багатьох тисяч людей були зачитані Ухвала УН Ради ЗУНР від 3 січня і Універсал Директорії, в якому говорилося: “Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України, ЗУНР і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України…”
Тернополяни на Микулинецькому кладовищі поклали квіти на могилах стрільців Української Галицької Армії. Високопреосв’ященний Архієпископ і Митрополит Тернопільсько-Зборівський, Української греко-католицької церкви Василій (Семенюк) разом з преставниками українських церков відслужив панахиду в пам’ять про полеглих героях слави української зброї. У промові він згадав усі генерації українських воїв від княжих дружинників і гриднів Ярослава Мудрого і Данила Галицького, козаків гетьманів Хмельницького, Виговського, Дорошенка, Мазепи, Січових Стрільців, юнкерів і студентів Крутянців, шерегових і старшин Української Галицької Армії, Української держави і дієвої армії УНР, нескорених бійців Карпатської Січі, УПА і підпільників ОУН до новітніх Героїв Небесної сотні і «АТО» (Україно-російської війни 2014-2015…рр.). Прикро тільки що народу сьогодні на цвинтарі в туманний холодний день було все таки замало. Акт Злуки 1919 року в пантеоні подій які декларують в українській історії саме підґрунтя і поняття Соборності, (незалежно від фактичних подальших подій 1919 року, альянси галичан з ВСЮР А.Денікіна а петлюрівського напрямку з Другою Річ Посполитою Ю. Пілсудського (Польська Республіка 1918—1939)), того заслуговує.
Ігор Крочак, військовий історик (фото автора)
