Я так втомивсі від усіх рекомендацій, які всі дают всім.
Той не так воює. Той не так керує тим, хто воює. Той не так керує тим, хто керує тим, хто воює.
Якщо ви не воюєте там на передовій з Російов, перестаньте про це писати. Будь ласка. Це ви думаєте, що ви допомагаєте воювати. Перестаньте самі з себе робити вояку. Ви не вояка. Ви, як і я – щур, якого захищают ті, хто воюют, в той час, як сам щур сидит у теплі перед комп’ютером.
Що ви будете говорити солдатам, які приїдут з АТО? Ну от зайде у вас розмова з солдатом і він спитає “а чим ви тут займалисі?” І що ви йому скажете? Що ви писали, що солдатів зраджуют? Що ви репостили всі заяви Семенченка? Що ви лайкали пости Авакова?
СОлдат буде без руки чи ноги або з легким пораненням, ну або без поранення, але він бачив, як помирают і калічатсі люди. І ви йому скажет “я цей… емм… я тут… вас підтримував… як міг… 457 лайків і 287 шерів”.
Так ви це справді робили. І робите. Бо це легко. Лайкнув – і ніби теж троха солдат. І теж ніби вклавсі.
А це брехня. Не вклавсі. Ні на грам.
І замість того, аби писати, як кому краще воювати і керувати державов, краще виберіт свій фронт. Ви не повірите, але у вас теж може бути фронт. Ви теж можете вести свою війну.
Ви можете воювати за нормальний громадський транспорт, в якому колись будут їздити колишні солдати. Ви можете воювати за чисте місто, в яке приїдут солдати. Ви можете воювати за економне використання теплоенергії. Ви можете воювати зі свойов лінню в кінець кінців. Це все фронти, на яких хтось має воювати. Принаймні для того, щоб ті, хто повернутсі з реальної війни, прийшли не в розвалену країну.
Майкл Щур
