Легендарне радіо з унікальними авторськими програмами, гігантським архівом записів, некомерційним підходом до формування плейлиста, професійним і патріотичним колективом, найвмотивованішим головним редактором (я мало зустрічав у житті людей, настільки натхнених і закоханих у свою справу, як Вікторія Польченко) зараз практично позбавлене аудиторії: недавно його «загнали» в ультракороткохвильову частину діапазону, тож тепер його позивні – пам’ятаєте, «знову цвітуть каштани»? – уже не почуєш на переважній більшості радіоприймачів. Вікторія розповіла Cultprostir про те, що втрачають слухачі, і про свою віру в те, що «Промінь» ще проб’ється у вільний ефір.
Про те, у чому «Промінь» був першим
Також для святкового ефіру ми знайшли «50 невідомих фактів» про «Промінь». Наприклад, пісня Тараса Петриненка «Україна», яка асоціюється у багатьох із Українським радіо, вперше на всю країну прозвучала саме на радіо «Промінь» з легкої руки журналістки Вероніки Маковій. Перед тим, як запустити пісню в ефір, вона сказала музикантові: «Може, нас усіх посадять, але я цю пісню поставлю!».
Перша в Україні школа радіо-діджеїв з’явилася також на «Радіо Промінь». Називалася вона «Гарячий компот». В середовищі молодих інтелектуалів був ритуал: зібратися компанією й послухати передачу, як це називалося – «почаркувати» під «Компот».
Словосполучення «хіт-парад» також вперше в українському радіоефірі зазвучало на «Промені» − це був «12 мінус 2», започаткований Олегом Горським.
Радіо «Промінь» – перша в історії України радіостанція, на якій з’явилися прямі ефіри з гостями у студії – до цього всі «гостьові» програми на українському радіо виходили у запису. Згадка про нас є у відомих українських піснях – наприклад, у «Скрябіна», – у творах Андруховича, Жадана та інших письменників і навіть в українському дубляжі мультсеріалу «Сімпсони»: дівчинка Ліза – найпрогресивніша з родини Сімпсонів, побачивши в автомобілі татка радіоприймач, захоплено вигукує: «Татку, та тут навіть є «Радіо Промінь!».
Про квоти
75% української музики в ефірі? А 90, чи 95 – слабо? Ми ще 4 роки тому вирішили поставити експеримент: довести частку української музики в нашому ефірі до 95%!
Дехто казав нам, що це комерційно невигідно. О’к, можливо. Але хіба пріоритети державної радіокомпанії крутяться винятково навколо фінансів? А де тоді культурний, суспільний, просвітницький аспекти? Проблему бачили в іншому: як сприймуть слухачі наш експеримент.
Спочатку були нарікання: мовляв, йдете в Європу, а крутите тільки українське. Так. Але ж в Європу ми маємо йти не з порожніми руками. Тому спробували не просто давати в ефір пісні українських виконавців, а зробити кілька нових радіопроектів, які б розповідали більше про нашу музику в Україні та за її межами.
Наприклад, українські музиканти їздять з концертами за кордон, у кожного із них свій особистий досвід: як там сприймають їхню музику, до чого мають бути готові виконавці, коли презентують свої пісні за межами нашої країни, які країни люблять українську музику, які стилі української музики до вподоби іноземцям.
Зрештою, про це завжди можна поговорити у програмі «Музика на експорт». На щастя, ми не обмежені форматом: у нас і джаз, і рок, і лаунж, і денс українські. І переважно те, що було створено в Україні за останні 15 років – частка традиційної естради практично зведена до мінімуму, адже для цього є інші канали «Українського радіо».
Про програми, яких немає більше ні у кого
Наведу єдиний приклад. Ведуча «Радіо Промінь» і вокалістка гурту «Фолькнери» Ярина Квітка разом зі своїм чоловіком звукорежисером Володимиром Муляром сіли на велосипеди, встановили на них прапор України і вирушили до Австралії. Щотижня вони безпосередньо в дорозі записують програми і передають їх інтернетом в ефір. Остання програма цього циклу «Двоколісні хроніки» була з Непалу, наприклад. У них класна техніка, вони пишуть звуки того природнього оточення, в якому опиняються, роблять джем-сейшни з місцевими музикантами, наприклад, вони співали колядки разом з іранцями, і розповідають про найцікавіше з побаченого. Де ви можете ще таке почути?
Про те, за що прикро
Прикро те, що нас зараз неможливо почути практично ніде, крім інтернету, на нашому сайті http://promin.fm
Якось одна людина у нас в ефірі сказала: «Я дуже багато їжджу Україною, але коли я слухаю в дорозі «Промінь», я завжди вдома». Шкода, що у цієї людини зараз, скоріш за все, уже немає такої можливості.
Є архівний аудіозапис, який був начитаний десь у 1992 році: там перелік частот, на яких тоді можна було слухати «Промінь» – це звучить 3 хв. 35 сек. Зараз, на жаль, ми можемо тільки згадувати про свою велику мережу мовлення. На даний момент загальноукраїнська радіостанція виходить в ефір на FM аж на… 1 хвилі – у славному місті Гадячі на 105,9 МГц.
І потужність передавача у цьому місті − 0,03 кВт. У решті міст – (їх всього 24) можна знайти «Промінь» лише на УКХ, але на сучасних приймачах цей діапазон просто відсутній. Як вам картинка покриття? Зверніть увагу на синій колір – це хвилі, які на шкалі частот у більшості сучасних приймачів просто відсутні.
PERŠODŽEREŁO — http://cultprostir.ua/uk/post/radio-promin-na-svoye-5..
