Спочатку розставмо всі крапки над “і”! Минулого тижня Жовківському райвідділу внутрішніх справ було, без всяких правових підстав, представлено нового керівника цієї структури Олександра Гостіщева. Його патрон і головний “пропихач” народний депутат Володимир Парасюк намагався щось казати про боротьбу з контрабандою і корупцією, але всі розуміли, що людина, яка сама себе найменувала “сотником Майдану”, лукавить, бо лейтенант, який у своїй кар’єрі не знає навіть “азів”, просто не спроможний буде потягнути на собі роботу цілого серйозного прикордонного правоохоронного підрозділу. Призначенням Гостіщева було порушено як букву, так і дух закону, міністр внутрішніх справ Аваков начхав на всі застереження й інформації юристів і керівника УМВС у Львівській області полковника Дмитра Загарії, і лейтенант приступив до виконання своїх обов’язків на посаді полковника. Тепер спробуємо по пунктах проаналізувати всю доказову базу і дати відповідь на одвічні і тому риторичні запитання…
Перше. Лейтенант Олександр Гостіщев НЕ МАЄ ПОВНОЇ ВИЩОЇ ЮРИДИЧНОЇ ОСВІТИ. Це одна з головних вимог Міністерства внутрішніх справ України, прописаних в оголошенні на ЗАМІЩЕННЯ ВАКАНТНИХ КЕРІВНИХ ПОСАД НАЧАЛЬНИКІВ 27 серпня 2014 року в Донецькій області. Всі розповіді про те, що він вчиться на третьому курсі заочно, не витримують жодної критики і породжують у втаємничених лише криву посмішку. Це те саме, якби людина сіла за кермо автотранспорту, а на запитання інспектора ДАІ, де її водійські права, відповіла: “Зараз, я якраз вчуся на курсах водіїв!”
Друге. Відповідно до запровадженого Міністерством внутрішніх справ України курсу на прозорість кадрових призначень керівників територіальних органів, з урахуванням результатів обговорення кандидатур, забезпечення контролю за їхньою діяльністю з боку громадськості, враховуючи побажання громадян лейтенант Олександр Гостіщев узагалі не мав би з’являтися на теренах Львівщини. Його ніхто, крім добродія Парасюка, не знає, його кандидатуру ніхто й ніде не обговорював, а появу Гостіщева в оточенні хунвейбінів п. Парасюка (так звані “парасюківці”) на сесії райради взагалі можна вважати казусом, нонсенсом і непорозумінням. Це, звичайно, якщо забути, що ще в грудні 2014 року означений Гостіщев (якого телебачення тоді чомусь назвало “екс-заступником батальйону “Дніпро-1”) вже допомагав Парасюку “люструвати” прокурора Львівщини Романа Федика…
Третє. Одна з вимог такого призначення прописана чітко: “Досвід роботи на керівних посадах у правоохоронних органах не менше чотирьох років”. Як бачимо, тут навіть дискутувати нема про що. Жалюгідні сім місяців перебування в патрульному батальйоні “Дніпро-1” навряд чи є замінником чотирирічної роботи керівника окремого міліцейського підрозділу. Нічого дивного, якщо це не дивує недовченого студента Парасюка, та чому це не дивує міністра внутрішніх справ Арсена Авакова – дуже дивує широку громадськість. Все те, що тут написано, зазначено в “Типових кваліфікаційних вимогах” – наказ № 301 про затвердження типових професій МВС України. Що цікаво: до комісії з відбору подаються такі документи: копії документів про освіту, засвідчені нотаріально чи в іншому встановленому законодавством порядку; документи та матеріали, які підтверджують досвід роботи кандидата у правоохоронних органах. Можна до ворожки не ходити, запевняючи, що ні диплома про вищу юридичну освіту, ні документів, які підтверджують стаж роботи, Гостіщев до комісії не подавав. Як ви думаєте: чому?! Все правильно – ви вгадали! Випускника хіміко-технологічного університету жовківські міліціонери вже нині між собою називають не інакше, як Саша-“фармацевт”, і борони Боже, щоб колись настав такий час, що його почнуть іментувати Сашою-“стоматологом”!
Четверте. Якщо вірити п. Парасюку, лейтенант вивів з оточення з-під Іловайська 60 бійців батальйону “Дніпро-1” (Парасюк: “Я пішов до Арсена Авакова і розповів про всі проблеми зі силовиками, які є в мене на окрузі. Арсен Борисович пішов мені на зустріч. Я попросив призначити чесних міліціонерів, бажано не зі системи, щоб знову не було так, як до цього часу. Він мене запитав, чи можу я когось запропонувати. Я сказав, що можу – Олександра Гостіщева, командира роти “Дніпро-1″, з яким я воював у Маріуполі та Іловайську. Саша вивів більш як 60 чоловік з оточення”.
Оскільки я вже давно не вірю панові Парасюку, то віднайшов вільну хвилину і спробував перевірити цю інформацію. В батальйоні “Дніпро-1” “Ратуші” повідомили, що здебільшого обороною і виведенням людей їхнього бату під Іловайськом керував полковник В’ячеслав Печененко, якого за це навіть нагородили іменною зброєю. А от за що згодом вручили іменну холодну зброю пану Володимирові Парасюку, схоже, навіть він сам до кінця не зрозумів… І нормальний лейтенант Гостіщев (позивний “Док”), заслуг якого ніхто не заперечує, просто НЕ МІГ вивести з Іловайського котла 60 бійців “Дніпра-1”, бо згідно зі звітом тимчасової слідчої комісії ВР щодо Іловайська, всього у цій операції брали участь 78 бійців бату “Дніпро-1”, з яких із “котла” вирвалось неушкодженими 23 людини, пораненими – 36 (із них 14 вийшли з комбатом Юрієм Березою, а більшість – із Печененком), загинуло – 11, вісім – зникли безвісти (більшість із них потім потрапили в “200-ті”), а в полоні НЕ ЧИСЛИВСЯ НІХТО! (залишається сподіватися, що сам Парасюк у цих цифрах – серед “безвісти зниклих). Тобто, навіть за всього бажання вивести 60 чоловік Гостіщев не міг – це пан Парасюк знову видав бажане за дійсне. І ще одне, хочу уточнити нюанс. Ще в серпні 2014 року і Парасюк , і Гостіщев були командирами 1-го взводу і
4-го взводу батальйону “Дніпро-1”. Вже після “Іловайського котла” обидва стали командирами, відповідно, 1-ї і 4-ї роти. Все дуже просто: у вересні батальйон перейменували в полк, і взводи стали ротами…
П’яте. Згідно з рапортом п. Олександра, він із бату “Дніпро-1” (створений 14 квітня 2014 року, а сам Гостіщев вступив туди 30 квітня 2014 року) звільнений 5 листопада 2014 р. за власним бажанням, цитую “у зв’язку з незадовільним графіком роботи і низьким грошовим забезпеченням”.
Зарплата бійця батальйону “Дніпро-1” становила 4,5 тисячі гривень, офіцера – 5,5 тисячі гривень (на бойових плюс 100 відсотків доплата) плюс 1 тис. грн добових, коли ти перебуваєш у зоні АТО. Виходимо на цифру 10-12 тисяч гривень місячного заробітку. Заробітна плата лейтенанта, начальника Жовківського райвідділу з усіма доплатами – лише 5 тис. 500 грн!!! Щось не сходиться, Вам не здається?! Тобто тепер, у прикордонній Жовкві, Гостіщева вже влаштовує і зменшене “грошове забезпечення”, і “графік роботи”?! Але ж це – абсурд, панове?!! Усі знають, який графік у начальника райвідділу, а його грошове забезпечення може поліпшитися хіба після низки незаконно закритих (чи порушених) кримінальних проваджень або відвертого “дахування” контрабандних схем, із якими Гостіщев обіцяв боротися! Більше навіть, у “Дніпрі-1” мені розтлумачили, що відповідно до Розпорядження міністра МВС Арсена Авакова, людина, яка не пройшла випробувального терміну в міліцейському батальйоні “Дніпро-1” терміном в ОДИН рік, НЕ МОЖЕ бути призначена в органи внутрішніх справ на керівні посади! Може, комусь нагадати, що Олександр Гостіщев прослужив у патрульному “Дніпрі-1” ЛИШЕ НЕПОВНІ СІМ МІСЯЦІВ?! Не треба, пане Аваков?! А Вам, пане Парасюк?! Щоб зняти всі питання. Коли людина йде зі служби в “Дніпрі-1” за таким стандартним рапортом, як О. Гостіщев, то вона звільняється з формулюванням: “Звільнити з органів внутрішніх справ у зв’язку з непроходженням випробування в період іспитового строку ст.64. п. “і” положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29 липня 1991 р. № 114″!!! Словом, є що казати – але нема кому слухати…
А зараз я багатьох здивую. Я вважаю Олександра Гостіщева нормальною людиною і воїном, який просто піддався спокусі й поліз не в свою гру. Я не вважаю Володимира Парасюка доконано поганою людиною. Направду. Це просто хлопчисько з Новояворівська, який, доживши до 28 років, багато чого так і не зрозумів. Феєрично виступивши на Майдані, він “спіймав зірочку” і настільки вподобав світло юпітерів і підморгування телевізійних камер, що з того часу в нього з’явилося мимовільне бажання постійно проповідувати. Поверхнево, для вдумливих – смішно, для наївних – просто і дохідливо. Новонавернені вибрали його до Верховної Ради. Постійні шоу і телеефіри. Виступи з трибуни. Комітети, запити, консультації – це вам не виступ у команді КВК, де тебе всі називали просто “Паровозом”! Навколо Президент, прем’єр, мільйонери, олігархи, артисти, політики верхнього ешелону – починає захоплювати дух. Мимоволі з’являється думка: “Я – один із них! Ні – я кращий із них!” Поступово навколо гуру-примітивіста утворилось навіть коло його палких прихильників – хунвейбінів, які готові без роздумів виконувати все, що скаже вождь, бо на його тлі й вони вважають себе потрібними деталями цього шапіто. І турбує мене не те, що в Україні з’являються свої показушно-агресивні й кумедні Шарікови, а у них за спиною – вперті Швондери: такі особи завжди були, є і, на жаль, будуть – без них навіть інколи сумно. І навіть не те, що сьогодні наближені жовківського будди починають опановувати ази терміну вседозволеності, так званий “беспредєл”, адже якщо побажання їхнього ідола виконує сам міністр Аваков, то хто з простих “мєнтів” відважиться “кришити батон” на сподвижників майже святого Володі?! Саме тому одні дозволяють собі лити “зеленку” на голову опонентові з Яворова, а інше жалюгідне “чмо” – погрожувати мені по телефону, що, мовляв, “під’їдуть наші пацани – і тобі кранти”!
Найбільше мене турбує, що нам постійно НАВМИСНЕ підкидають розмаїті псевдогучні скандали на кшталт крикливого недозрілого “сотника”, злодія-чеботаря чи смішного рятувальника українців шкіряка в той момент, коли йде тотальне розкрадання землі та бюджету, (до речі, донині не призначений керівник обласної податкової), не поламані корупційні та конвертаційні схеми, а до прикметника “політичні” рука так і прагне дописати іменник “клани”. Це, знаєте, як у тісній маршрутці, коли хтось, відволікаючи на себе увагу, починає голосно репетувати: “Ви наступили мені на ногу!”, можете бути впевнені – десь поряд працює напарник крикуна – кишеньковий, який професійно чистить ваші кишені…
Микола САВЕЛЬЄВ
P.S. Хунвейбіни (червоні вартові) – члени створених у 1966-1967 роках войовничих груп та загонів студентської та шкільної молоді в Китаї, за допомогою яких Мао Дзедуну вдалося провести “Культурну революцію”. Надаючи хунвейбінам змогу діяти з власної ініціативи, правляча група довкола Мао спрямовувала їхню активність у запланованому напрямі. Учнів заохочували доносити на начальників, учителів і навіть батьків. Студенти вимаршовували вулицями, б’ючи в барабани, ґонґи і викрикуючи гасла. Часом хунвейбіни судили і били жертв на вулиці, проводячи їх через місто, закутими в кайданах.
