Цього тижня в Україні стартувала шоста хвиля мобілізації. Остання із запланованих на цей рік. Практика попередніх п‘яти хвиль сумна. Повістки інвалідам, дітям, тим, хто нині вже служить – стали притчею во язицех. А чого варта мобілізація практично усіх акторів з одного театру? Як не повинно бути – розбиралася Катерина Зінов‘єва
***
…..
16.06.1995 року як підказує мені дата на моєму військовому квитку мене призвали до лав ЗСУ. Хоча якщо бути чесним я прийшов сам, так як призом моїх однолітків завершувався, а мені повістки все ще не було! Щоб не стригтися в учебці, я поголився дома і на наступний день, а саме 16 червня був в військоматі. На той час йшло 3 хвилі призовників. Пригадую перша готувалася у Крим, інша не пам”ятаю, а остання у Вінницю. Мене не було в жодній хвилі бо мої документи десь пропали! Тому поки шукали їх я пропустив і першу і другу хвилю. Думаю дехто на моєму місці навіть би не являвся добровільно в військомат. Що за екстрім? хіба нє. живи собі спокійно. Але все ж на завершення робочого дня я потрапив в останню хвилю і поїхав служити у Вінницю в ВПС. Було по різному та я в цілому задоволений. Є що пригадати! Та це був час коли вже не було престижним служити у армії, більшість просто косили, інші щоб не йти поступали у вищі навчальні заклади і тд. В той час можна було потрапити ще в Югославію, та на це була потрібна згода батьків. Мене не пустили((( Це для мене була трагедія. Та з часом все пройшло.
Ще вартий уваги момент коли після військової служби я з особистих міркувань “втратив” військовий квиток. Ну не хотілося мені мати червоний квиток з замальованими зірочками. Тоді я звернувся у військомат з проханням виписати мені вже новий квиток УКРАЇНСЬКИЙ!! Та де… сказали хочеш ми тобі довідку випишемо бо квитків немає. Я подумав що раз я віддав свій обов”язок як того передбачає наше законодавство то не хочу ходити з якоюсь бумажкою. Відмовився взагалі від неї і довгий час з цим не було жодних проблем. Проте прийшов наш час і минулого року одразу після майдану я прийшов у військомат з тим щоб записатися добровільно. ТОДІ Скажу я Вам там стояли черги! Проте я в той час був не потрібний. Сказали сиди дома! Минулого місяця почалася моя історія з врученням мені повістки.
Нагадаю хто не знає. Готувався як волонтер їхати на Схід, доставляти передачі для 128-ї гірськопіхотної у Чугуїв та у м. Щастя для Айдару. Їхав за бусом коли зупинили мене працівники ДАІ (“шановна” рота супроводу) та почали цікавитися моїми документами хоча жодних порушень на їх тверде переконання я не чинив. Все що цікавило це документи подивитись, мовляв “указівка” начальника така! Я звичайно що проти таких без причинних зупинок і просив всеж повернутися в рамки закону і сказати чому саме я і моє авто зацікавило “правоохоронців”, проте розмова була довгою і мене просто затримували видумуючи на ходу все що в голову лізло. Врешті решт мені це надоїло і я зателофонував по лінії 102 і повідомив про такі дії людей у формі та попросив виїхати відповідального. З досвіду скажу це розумніші люди! Чекав я десь біля години і коли вже і це втомило то вирішив просто повідомити що я їду і все. тим більше що інспектори втратили до мене інтерес і почали і далі виконувати “указівку” на дорозі! Та коли я пішов вже до авто. Один з інспекторів раптом зрадів і побіг мені розказувати що я мушу затриматись бо ж вже їде відповідальний і група оперативна і представники військомату навіть. От що означає старатися дотримуватися закону оскаржуючи неправомірні дії міліції і повідомляти свої дані. Довелося дочекатися бо мені самому стало цікаво чому ж це мене розшукує військомат, навіть не повідомивши мене про це жодного разу. Приїхали двоє представників військомату і пробували мені теж вручити повістку, покладаючись тільки на інформацію працівників міліції і не встановивши мене як особу!!!! Як Вам? Далі вже нерви мої здалм і я вирішив особисто переконатися хто і коли і яким чином мене оголосив в розшук. Тим більше що я особливо і не ховався ні від кого ))) навіть десь знимки є з військовим комісаром області і спільні виходи до преси! )))
Вже в військоматі все виявилось банально простим, якась пані з мого ЖЕКу написала акт про те що я не зареєстрований за своїм місцем реєстрації (гарне формулювання??). Хоча як оплачуємо комунальні послуги з 1982 року то зареєстрований. Якщо треба довідку про склад сім”ї то теє там я є, якщо вибори то теж отримую запрошення. Все дуже добре, а от як тільки повістку надіслати то одразу не зареєстрований. Ну ок. І це я проковтнув. ладно думаю хай буде на цей раз. Хоча це сигнал для правоохоронців мабудь почати перевірку? Хто скаже?
А сьогодні мені представники нашої держави встидливо під двері підкинули ось цей папірець на якому пише що я маю протягом 24-х годин прибути у військомат! Нікого не дивує що немає корінця в якому я маю розписатися про отримання? А сам факт просто підкидання під двері. Цілими днями в мене хтоє є дома. Тим більше зараз гостює моя донечка. Стидно мені за такі дії представників нашої влади. Трохи більше ніж рік я приймаю не дуже активну участь у волонтерському русі (тому що має ще іншу роботу), особисто доставив допомоги на Схід на більше ніж 200 тис. дол. Точно не перебільшив. Не боюсь їхати (і їхав) в самі активні місця на Сході. А тут на тобі повіску і під двері, мол підніми собі. Оце так відношення! Невже їм стидно в очі подивитися тим кому вони ці повістки носять? В мене особисто слів немає. Звичайно я піду (а Ви що б зробили?)…..Мені от дуже цікаво як виглядає та частина цієї повістки де я мав би розписатися? І дуже дивно мені принесли повістку саме після виходу цього матеріалу на ICTV.
