Щоби досягти такого результату, довелося наступити на болючі місця багатьом політикам і бізнесменам. Раніше землю в Тернополі продавали кому треба і скільки треба. Нині ж “лавочку закрили”. І перед місцевими виборами ображені ділки вирішили за цей крок облити свободівську команду брудом. Скористалися із необізнаності тернополян у земельних питаннях.
Інвестиційні проекти Сергія Надала викликали ажіотаж серед місцевих ділків. І не дивно – якщо із попередниками Надала вдавалося домовлятися без зайвих зусиль, купувати землю і робити з нею все, що заманеться, то нині свободівець ці схеми ліквідував.
Завдяки інвестугодам влада домоглася прозорої роботи нових користувачів землею. Якщо раніше земельну ділянку могли продати “своїм” людям, то нині команда Надала перевела це у прозору площину. Якщо раніше підприємець “порішав” із фракціями в Тернопільській міські раді, заплатив необхідну суму і отримав землю, то нині йому не дають робити це знову. Якщо раніше новий власник купував ділянку, змінював за згоди влади цільове призначення і виробляв на ній усе, що хотів, то нині “самоволка” закінчилася. Якщо раніше влада не могла впливати на таких “розперезаних” бізнесменів, то нині через інвестиційні угоди вона може контролювати кожен крок інвестора.
Звісно, що така прозора процедура роботи із землею дуже не сподобалася старим власникам земельних володінь у Тернополі. Вони були не проти прикупити іще ділянок. Однак інвестиційні проекти Надала стали їм упоперек горла. Тож разом із політичними опонентами свободівців бізнесмени почали бурю в склянці води.
Про міфічні “корупційні схеми” заговорили щодо комунального ринку на Шептицького. Вочевидь, комусь дуже подобався хаос на пішохідній та проїжджій частинах дороги. Не кажучи вже про якість продукції, яку там продавали – запилюжені речі та їжа з підвищеним вмістом важких металів, та нарікання тернополян на незручності та “тягучки”. Бардак, який ледь вдалося ліквідувати, напевно, знову хочуть повернути.
Знову мерії “шиють” продаж земельної ділянки в майбутньому. І вкотре лукавлять. Бо земля залишається у власності громади міста. І в цьому вся “сіль” інвестиційних проектів. Неможливо продати те, що не продається. Якби територію під комунальний ринок продали, новий власник його ніколи не зробив би. Бо зазвичай він має інші плани, власні, до того, що має “вирости” на придбаній землі. Тут у нього вибору не залишалося – або пристати на умови міської ради, або не братися за проект. Тому саме завдяки інвестпроекту Тернопіль отримав новий комунальний ринок і позбавився безлічі проблем, пов’язаних зі стихійною торгівлею.
В чому суть інвестиційних проектів? Тут є кілька простих речей. Перше – земля не продається. Вона залишається у власності громади. Її ніхто не може викупити. Друге – замість одноразової виручки новий користувач платить у міську казну кошти за оренду. Також він зобов’язаний провести благоустрій навколишньої території для потреб тернополян. Третє – інвестор не може робити на орендованій землі все, що хоче. Бо тоді міська влада попросту вижене його за порушення умов договору. Якби ж землю продали, то власник міг би втілювати на ній усі свої фантазії. І прикладів у Тернополі – чимало.
Якби земельну ділянку на Шептицького продали, як про це нині кричать “активісти”, то команда Надала отримала б нові звинувачення. Адже власник землі збудував би там щось інше, непотрібне громаді, а тільки йому. І знову свободівців звинувачували б.
Критикують Надала за такі прозорі схеми найперше ті, хто звик отримувати ділянки і комунальне майно під так звані соціальні проекти, а потім змінював цільове призначення об’єктів і починав робити все, що хотів. Їм не вигідно працювати по закону. За всі роки незалежності таких відкритих і чітких правил гри на користь громади в Тернополі не було. Тепер вони з’явилися. Тернополян же переконують, що їх не потрібно.
Американська плавчиня встановила світовий рекорд на найдовшій дистанції
