Усе суспільство обговорює протест під Верховною Радою 31 серпня, під час якого певна особа кинула гранату в міліціянтів. Більшість суспільства забули про зрадницькі зміни до Конституції, за які проголосували депутати-прибічники Порошенка із такими ж депутатами-прибічниками Януковича (т.зв. “Опозиційний блок”). Очевидно, що крайність, до якої вдався гранатометник, не може не засуджуватися за′галом. Тому трагедія стала інструментом в руках влади, аби відвести увагу від змін у основному документі держави, які є національною катастрофою.
Особливо режим використав трагедію для [поки] інформаційної нейтралізації сил правого спрямування – ВО “Свобода”, НВР “Правий сектор” та добровольчого руху як такого.
Дивує цинізм нардепів у тому, що ухвалюючи небезпечні для України рядки і знаючи, що чимало обурених бійців з фронту вийдуть на акції протесту, поставили на охорону Верховної Ради молодих призовників з Нацгвардії. Нагадуємо – робота охорони полягає саме в тім, щоб закрити собою замовника від небезпеки, в даному випадку чиновників. Влада прекрасно усвідомлювала наелектризованість багатьох патріотів (на всі 100 обґрунтовану), і тим не менш проти них виставила не поліцію чи державну охоронну фірму, а саме молодь з Нацгвардії, яку призвали по повістці воювати (не охороняти чиновників!).
Найперше, що суспільство має зробити для того, щоб адекватно зрозуміти ситуацію довкола ухвалення змін до Конституції, – відкинути пропагандистську плутанину – чітко розмежувати трагічну крайність під стінами ВР та злочинні дії, які були вчинені у самій ВР.
Що ж конкретно ухвалили такого, що являє собою злочин?
Останній пункт змін до Конституції виглдає так: “Особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей визначаються окремим законом”.
Цей окремий закон, про який згадується у порошенківському проекті Конституції, був ухвалений ще 16-го вересня 2014 року і носив назву “Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей”. Він мав на меті, фактично, легалізацію російсько-терористичних військ, що окупували частину Донбасу. 17-го березня 2015-го було затверджено уточнення території дії закону – перелік населених пунктів Донбасу, які окупували сепаратисти. Зокрема в законі є такі рядки:
Стаття 3. Держава гарантує відповідно до закону недопущення кримінального переслідування, притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності та покарання осіб – учасників подій на території Донецької, Луганської областей…
Тобто влада звільняє від відповідальності тих, хто вирішив відтяти частину нашої Батьківщину – вбивць українських солдатів і добровольців. Більше того, під цю статтю можуть потрапити і ті терористи, які були причетні до знищення пасажирського “боїнга” малазійських авіаліній. Таким чином Україна зусиллями Порошенка стала на захист терористів, яких світова спільнота прагне віддати міжнародному трибуналу.
Стаття 5. В окремих районах Донецької та Луганської областей місцеве самоврядування здійснюється… відповідними територіальними громадами безпосередньо та через органи місцевого самоврядування…
В окремих районах Донецької та Луганської областей законами України запроваджується особливий порядок призначення керівників органів прокуратури і судів, який передбачає участь органів місцевого самоврядування у вирішенні цих питань.
Себто ми бачимо вельми політкоректне формулювання офіційної передачі влади окупантам.
Стаття 7. Держава надає підтримку соціально-економічному розвитку окремих районів Донецької та Луганської областей.
Державна підтримка полягає у запровадженні законом відмінного від загального економічного режиму здійснення господарської та інвестиційної діяльності…
Себто влада бажає за кошти з держбюджету фінансувати ворога. Це означає, що Донбасом продовжуватимуть керувати путінські посіпаки, але годуватимуть їх гуртом усі громадяни України.
“Гарант Конституції” не міг не усвідомлювати, що ці дурощі ніяк не відповідають Конституції України (на момент ухвалення закону), адже вона не передбачала настільки великих повноважень в окремих регіонах. Тому Порошенко вирішив підлаштувати Конституцію під відверто зрадницький закон.
Загалом надання особливого статусу загарбникам являє собою виконання абсолютно недіючих, та й від початку принизливих, “Мінських домовленостей”. Іншими словами це те, що пообіцяв Порошенко Путіну та ватажкам “ДНР-ЛНР”. Саме тому владою не велася в суспільстві інформаційна робота і дискусія стосовно суті законодавчих нововведень.
Отже, ми отримали від режиму: обман громадян, збезчещення української нації, оголошення державою прагнення капітулювати…
Чи розуміли високопосадовці, що протестуватимуть проти цього фронтовики, які втратили чимало побратимів на війні? Чи усвідомлювали можливу реакцію на зраду? Чи не тому прикрились призовниками?
Режим підготував юридичну базу для законного панування окупантів, а відповідно принизив Україну і безліч полеглих за її визволення – ось жах, який Порошенко не зуміє прикрити нічим.
Українське суспільство, на жаль, з легкістю проковтнуло цю облуду, і на акції протесту проти антиукраїнського перевороту вийшло щонайбільше півтори-дві тисячі людей. Багато хто заспокоював себе тим, що це було голосування лише у першому читанні, і що на друге читання Порошенко ніяк не збере потрібні 300 голосів. Однак все не так безхмарно, як здається.
Для кожного деспота (а Порошенко за короткий час перетворився саме на деспота) межа його свавілля пролягає там, де народ втрачає готовність терпіти наругу над собою. А українці вже півтора роки мовчки чекають розслідування вбивств на Майдані, розстрілу Сашка Білого, численних “котлів” та інших злочинів “режиму кондитера”.
Конституція – це лакмусовий папірець, за яким можна визначати рівень суспільної свідомості народних мас. Це останній рубіж оборони, після втрати якого в рушійних сил українського народу залишаться лише ті методи впливу на ситуацію, що їх продемонстрував владі гранатометник 31 серпня. На жаль.
Олексій Чорноморець, інфо-центр НВР “Правий сектор”
P.S. У мене найбільше занепокоєння викликають пункти закону, про які ніхто не згадує, зокрема:
Проект
Вноситься Президентом України
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про внесення змін до Конституції України
(щодо децентралізації влади)
“Стаття 118. Виконавчу владу в районах і областях, у Києві та Севастополі здійснюють префекти.
Особливості здійснення виконавчої влади у Києві та Севастополі визначаються окремими законами.
Префекта призначає на посаду та звільняє з посади за поданням Кабінету Міністрів України Президент України.
Префект є державним службовцем.
Префект під час здійснення своїх повноважень відповідальний перед Президентом України, підзвітний та підконтрольний Кабінетові Міністрів України.
Стаття 119. Префект на відповідній території:
1) здійснює нагляд за додержанням Конституції і законів України органами місцевого самоврядування;
2) координує діяльність територіальних органів центральних органів виконавчої влади та здійснює нагляд за додержанням ними Конституції і законів України;
3) забезпечує виконання державних програм;
4) спрямовує і організовує діяльність територіальних органів центральних органів виконавчої влади та забезпечує їх взаємодію з органами місцевого самоврядування в умовах воєнного або надзвичайного стану, надзвичайної екологічної ситуації;
5) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.
Префект на підставі і в порядку, що визначені законом, видає акти, які є обов’язковими на відповідній території.
Акти префектів, видані на здійснення повноважень, визначених пунктами 1, 4 частини першої цієї статті, можуть бути скасовані Президентом України, а видані на здійснення повноважень, визначених пунктами 2, 3 частини першої цієї статті, – Кабінетом Міністрів України. Акти префектів, видані на здійснення повноважень, визначених пунктом 5 частини першої цієї статті, скасовуються Президентом України, а у визначених законом випадках – Кабінетом Міністрів України”;
Стаття 144. Територіальні громади, голови громад, органи місцевого самоврядування відповідно до закону ухвалюють акти місцевого самоврядування, які є обов’язковими до виконання на відповідній території.
Дію актів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняє префект з одночасним зверненням до суду.
У разі ухвалення головою громади, радою громади, районною, обласною радою акта, що не відповідає Конституції України, створює загрозу порушення державного суверенітету, територіальної цілісності чи загрозу національній безпеці, Президент України зупиняє дію відповідного акта з одночасним зверненням до Конституційного Суду України, тимчасово зупиняє повноваження голови громади, складу ради громади, районної, обласної ради та призначає тимчасового державного уповноваженого. Тимчасовий державний уповноважений спрямовує та організовує діяльність відповідних виконавчих органів місцевого самоврядування громади, виконавчого комітету районної, обласної ради.
Конституційний Суд України розглядає таке звернення Президента України невідкладно.
У разі визнання Конституційним Судом України акта голови громади, ради громади, районної, обласної ради таким, що відповідає Конституції України, Президент України скасовує акт, виданий відповідно до частини третьої цієї статті.
У разі визнання Конституційним Судом України акта голови громади, ради громади, районної, обласної ради таким, що не відповідає Конституції України, Верховна Рада України за поданням Президента України достроково припиняє повноваження голови громади, ради громади, районної, обласної ради та призначає позачергові вибори у визначеному законом порядку”;
2) пункти 29 і 30 частини першої статті 85 викласти в такій редакції:
“29) утворення і ліквідація громад, районів, областей, встановлення і зміна їхніх меж; найменування і перейменування поселень, громад, районів, областей;
30) призначення позачергових виборів голів громад, депутатів рад громад, районних, обласних рад”;
3) пункт 16 частини першої статті 92 викласти в такій редакції:
“16) статус Києва як столиці України”;
4) частину першу статті 106 доповнити пунктом 81 такого змісту:
“81) тимчасово зупиняє повноваження голови громади, складу ради громади, районної, обласної ради та призначає тимчасового державного уповноваженого у випадках, визначених цією Конституцією”;
5) пункт 5 статті 121 виключити;
6) назву розділу ІХ викласти в такій редакції:
“Розділ ІХ. Адміністративно-територіальний устрій України”;
7) частину першу статті 150 доповнити пунктом 11 такого змісту:
“11) вирішення питання за зверненням Президента України про відповідність Конституції України акта голови громади, ради громади, районної, обласної ради”;
8) розділ ХV “Перехідні положення” доповнити пунктами 17 і 18 такого змісту:
“17. Після набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)”:
1) наступні чергові місцеві вибори – вибори голів громад, депутатів рад громад, районних, обласних рад проводяться в останню неділю жовтня 2017 року.
Повноваження сільських, селищних, міських голів та депутатів місцевих рад, обраних на чергових виборах у жовтні 2015 року та місцевих виборах у період з жовтня 2015 року до жовтня 2017 року, припиняються з дня набуття повноважень відповідно головами громад, радами громад, районними та обласними радами, обраними на наступних чергових місцевих виборах у жовтні 2017 року;
2) Президент України за поданням Кабінету Міністрів України призначає на посади та звільняє з посад голів місцевих державних адміністрацій до призначення відповідних префектів;
3) тимчасово, до призначення префекта, повноваження, визначене пунктом 1 статті 119 та частиною другою статті 144 Конституції України, здійснює голова відповідної місцевої державної адміністрації;
4) Президент України до обрання на наступних чергових місцевих виборах у жовтні 2017 року голів громад, депутатів рад громад, районних, обласних рад здійснює повноваження, передбачені статтею 144 Конституції України, щодо актів, ухвалених відповідно сільськими, селищними, міськими головами, сільськими, селищними, міськими, районними і обласними радами. Призначені при цьому тимчасові державні уповноважені спрямовують та організовують діяльність виконавчих органів відповідної сільської, селищної, міської ради, виконавчого апарату відповідної районної, обласної ради.
Конституційний Суд України невідкладно розглядає відповідне звернення Президента України щодо актів сільських, селищних, міських голів, сільських, селищних, міських, районних і обласних рад.
У разі визнання Конституційним Судом України акта сільського, селищного, міського голови, сільської, селищної, міської, районної, обласної ради таким, що не відповідає Конституції України, Верховна Рада України за поданням Президента України достроково припиняє повноваження відповідно сільського, селищного, міського голови, сільської, селищної, міської, районної, обласної ради та призначає позачергові вибори.
Таким чином в Україні замість децентралізації влади утворюється Авторитарна Тиранія Олігархів (АТО).