Навіть якщо з розрахунків виключити репресії проти протестів на підтримку ідей федералізації чи відокремлення за участі «ополчення», незаконних збройних формувань (НЗФ) та самопроголошеної влади, – все одно кількість репресій на сотню протестів зросла з 21 у 2014 році до 36 у квітні-серпні 2015 року. Навіть якщо повністю виключити з розрахунків репресії проти будь-яких протестів на підтримку ідей федералізації чи відділення, кількість репресій на сотню протестів зросла з 16 у 2014 році до 19 у 2015 році. І це майже стільки ж, як у останній рік правління Віктора Януковича, коли на кожну сотню протестів відбувалося 20 репресій.
Більше того, кількість репресій проти деяких категорій протестів, які зазвичай відбуваються без насильства, зросла вдвічі. Це стосується, в першу чергу, протестів, які піднімають вимоги винятково на захист громадянських прав і свобод. Кількість репресій проти них зросла з 12 на сотню протестів у 2014 році до 25 на сотню у квітні-серпні 2015 року, а це більше репресій, ніж у останній рік правління Януковича, коли відбувалося 17 репресій на сотню таких протестів. Також суттєво зросла кількість репресій проти протестів, які піднімають винятково соціально-економічні питання. Якщо у 2014 році відбувалося 9 репресій на сотню таких протестів, то у квітні-серпні 2015 – 15 репресій на сотню. А це, знову ж таки, більше, ніж у часи правління Януковича, коли на сотню таких протестів відбувалося 11 репресій.
У той же час, рівень насильства на перелічених вище протестах залишається відносно низьким. Для порівняння, винятково ідеологічні протести, третина з яких носить насильницький характер, наражається на негативні реакції так само часто, як і протести, які обмежуються питаннями громадянських прав. Хоча рівень насильства на останніх у квітні-серпні 2015 року склав 8%. Антикомуністичні протести, майже 60% яких носять насильницький характер (хоч і спрямовані переважно проти майна), наражаються на негативну реакцію з такою ж частотою. Це вказує на вибірковість репресій проти протестів – закривання очей на насильство під час ідеологічних протестів, та обмеження права на мирне зібрання для учасників ненасильницьких протестів.
Про вибірковість репресій проти протестів свідчить також той факт, що висування політичних вимог під час протестів збільшує частоту репресій проти них. Так, якщо учасники мирних соціально-економічних протестів піднімають політичні питання, – критикують місцеву чи центральну владу, вимагають люстрації, – ймовірність зазнати репресій для них зростає вдвічі (з 11 на сотню в 2014 році до 22 на сотню в квітні-серпні 2015 року).
Загальний високий рівень репресій проти протестів також викликає занепокоєння. Адже, зважаючи на системні проблеми української правоохоронної та судової систем, за репресіями можуть стояти «помилки», жертвами яких можуть стати невинні громадяни. Адже значна частина кадрів залишилася від попередньої влади, як і системні проблеми з корупцією та свавіллям.
У квітні-серпні 2015 року найчастішими формами негативних реакцій були кримінальні справи та арешти. На третьому місці – тиск на активістів та учасників протестів. Судові заборони, популярні в часи правління Януковича, зараз зустрічаються суттєво рідше, однак зросла частота обшуків та ув’язнень учасників протестів. Також у квітні-серпні 2015 року дещо зростає кількість фізичних спроб впливу на протестувальників, таких як конфронтація, напади та побиття.
Якщо у перший рік правління нової влади можна було говорити про деяке покращення ситуації з правом на мирне зібрання, то останні тенденції вказують на погіршення, яке робить імовірність репресій для деяких категорій протестів навіть більшою, ніж за часів попередньої влади. Також занепокоєння викликає вибірковість репресій – заплющування очей на насильство під час ідеологічних протестів та збільшення репресій при висуванні політичних вимог. Подібні тенденції можуть призвести до можливості поширення політичних та ідеологічних розправ, а також до використання репресій у політичній боротьбі.
Детальний звіт можна переглянути за посиланням:
http://cslr.org.ua/represiyi-proti-protestiv-kviten-serpen-2015/
* Репресії або негативні реакції – це практичні дії з боку влади або інших суб’єктів, на яких спрямований протест – ціллю яких є попередити, обмежити або придушити протест. Це, наприклад, судова заборона, арешт, напад, кримінальна справа, адміністративний протокол, викрадення, увязнення, та інше.
ДОВІДКОВО:
Моніторинг протестів, репресій і поступок проводиться з жовтня 2009 року. Це унікальний проект з систематичного збору інформації про всі (незалежно від тематики та чисельності) протести, репресії та поступки у відповідь на протести, що відбуваються в реальному часі на всій території України на основі моніторингу більше 190 національних, обласних і активістських веб-медіа.
Метою даного проекту, що здійснюється Центром соціальних і трудових досліджень та за підтримки Національного фонду підтримки демократії, є об’єктивне вивчення протестної активності та суспільних рухів в Україні і доведення до відома широкої громадськості цієї інформації з метою захисту права на мирні зібрання та привернення уваги до низових соціально-економічних протестних ініціатив.
Центр соціальних і трудових досліджень – створений у 2013 році незалежний некомерційний центр з аналізу соціально-економічних проблем, колективних протестів, трудових відносин і конфліктів.
