Але також було багато й нещирих речей. Я не зміг з’ясувати, хто придумав везти частину людей з Одещини централізовано автобусами, як колись регіонали возили бюджетників на мітинг чи тітушок на Антимайдан. Як кажуть самі пасажири, всього було 9 автобусів. Боровику відомо про шість, і до жодного з них, каже він, стосунку не має.
Серед учасників, на жаль, були люди з сумнівною репутацією, були маргінали, одержимі чудернацькими ідеями, підозрілі “антирейдери”, представники харизматичних партій, роззяви. Серед спікерів був Савік Шустер, наприклад, славетний “борець з корупцією”, який раніше брав гроші від політиків за присутність в ефірі…
Був нарешті Михеїл Саакашвілі, який носився між залами, а вкінці так несподівано зіскочив зі сцени, що за ним не встигла його охорона. «Міхо» говорив харизматично й переконливо, кілька разів виступ переривався оваціями…
Після Антикорупційного форуму я спитав в одного з організаторів:
– А “Таємна Вечеря – 3” сьогодні планується?
– Та пішов він нах.й!..
– Хто?! – отетерів я.
– Ну хто? Той, хто в променях слави, блін, купається…
– Але на якийсь аналіз результатів форуму збираєтесь?
– Та я не хочу його бачити, це ж друга Юлька буде… І до речі, взагалі там поменше мене в репортажі показуй…
Я не зрадофіл і не перемогофоб. Але як на мій хлопський розум, то не все так ідеально, як усім би хотілось. Міхо – грузин, але ж в українській політиці традиційний вид спорту – “зашквар”. На такій хвилі підтримки не кожен втримає рівновагу. Тому ще раз: не варто створювати кумирів. Не існує абсолютної #перемоги, в принципі, як i #зради. Я щиро бажаю, щоб у них усе вийшло. Але нам не треба другої Юлі, нам треба перший найманий менеджер, який нас самих організує на ефективну роботу. А значить – поменше “теплих ванн”, побільше конструктивної критики. Це всього лише моя думка як громадянина. А як журналіст – сідаю за монтаж відео, завтра покажу backstage. Не без авторських натяків, звичайно)
