Так повелося, що до дівчини з гарним приданим сватів засилають частіше. Те саме стосується й інших сфер. Нині навіть діти з карпатських полонин знають, який зміст криється в російському слові «отжать». Це означає привласнити, користуючись своїм положенням. У дитячому середовищі можливо «отжать» іграшку. Що ж до дорослих, то тут межі фантазіям немає — від земельної ділянки до заводу і навіть галузі.
Так, саме галузь останнім часом декому закортіло «отжать» під себе. Найближчим часом такою галуззю може стати Державне агентство водних ресурсів України. Ще донедавна воно нікого особливо не цікавило. Про це, зокрема, свідчить той факт, що вже рік ним керує виконувач обов’язків. Але останнім часом у галузі з’явився потенційний інвестор — і не такий-сякий, а в особі Світового банку! Ведуться перемовини про виділення кредиту в сумі півтора мільярда доларів для відновлення та модернізації зрошуваного землеробства на півдні України.
Вочевидь, що з таким приданим галузь стає вкрай привабливою. Питання — хто її першим засватає. Дуже швидко знайшовся наречений — Міністерство аграрної політики та продовольства України. Як і належить нареченому, він має щось обіцяти. Зрозуміло що — вибух виробництва сільськогосподарської продукції!
Задля справедливості доцільно згадати і те, що Держводагентство, яке кимось розглядається за наречену, здавна дружить з іншим «парубком» — Міністерством екології та природних ресурсів. Більше того, з цим міністерством водна галузь уже заручена через своє підпорядкування.
Отже, тут неминучий конфлікт інтересів, і його потрібно вирішити не з відомчих, а держаних інтересів.
Почнемо з питання, чому водна галузь підпорядкована саме Мінприроди? Тут усе очевидно — вода є надзвичайно важливим ресурсом, який за своїм значенням поступається лише одному, а саме — землі. Дійсно, немає земельних ресурсів — немає нічого. Майже те саме з водою, без якої не може обійтися жодна людина і жодна країна. Без мінерально-сировинних чи лісових ресурсів обійтися можна, а без води — ні. Вода використовується людиною не лише для своїх індивідуальних потреб, її використовують усі можливі відомства. Найбільшими споживачами є комунальне господарство (Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України), промисловість (Міністерство економічного розвитку і торгівлі), енергетика (Міністерство енергетики та вугільної промисловості України) та сільське господарство (уже згадане Міністерство аграрної політики та продовольства України).
Чим же загрожує Україні перепідпорядкування водної галузі? Багато чим. Насамперед тим, що галуззю будуть керувати «під себе» — передусім в інтересах сільського господарства. Але зрошення є лише однією з багатьох-багатьох функцій Держводагентства. Головною є забезпечення водою господарсько-питних потреб населення. Саме з цією метою збудовано низку великих каналів і водоводів, здійснюється низка заходів, спрямованих на поліпшення якості води. Саме якість води часто є головною проблемою питного водопостачання. У зрошенні вона теж важлива, але точно не настільки, як для пиття людини, повідомляє “Україна молода”
Інша сфера — промислове водопостачання. Жоден металургійний чи хімічний комбінат без води працювати не може. Те саме стосується теплових та атомних електростанцій.
А як фахівці-аграрії планують управляти комплексом захисних споруд у Карпатах? Лише в останні роки тут виконано колосальний обсяг заходів. Це кілька десятків автоматичних метеорологічних та гідрологічних станцій, а на додаток ще й протипаводкові ємності, дамби, берегоукріплення — всього не перелічити!
А чи знають у Міністерстві аграрної політики та продовольства України про факт існування уздовж Дніпра цілої низки захисних масивів, до складу яких належать насосні станції, дамби і навіть невеликі водосховища?
Отже, у разі підпорядкування Держводагентства Мінагрополітики відбудеться:
— порушення управління усім водогосподарським комплексом країни;
— погіршиться забезпечення водою населення та галузей економіки;
— погіршиться захист територій від повеней та паводків.
Але й це не головне. Згадаймо слово, використане на початку статті — «отжать». Існує загроза того, що внаслідок згаданого перепідпорядкування і традиційних у цьому разі оборудок відбудеться втрата частини державної власності і перехід її у приватну.
Невтішну картину можна завершити згадуванням про те, що зовсім недавно Україна підписала Угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Дехто, мріючи про неї, навіть віддав своє життя. Водночас Угода передбачає те, що її виконують. І саме на Держводагентство у складі Міністерства екології та природних ресурсів покладено низку завдань з її виконання. Назвемо хоча б одне з них — басейнове управління водних ресурсів.
До цього можна додати купу інших міжнародних зобов’язань, які взялася виконувати Україна. Багато з них покладені на Мінприроди, а фактичним виконавцем є Держводагентство.
Хочеться вірити, що власні амбіції, які ґрунтуються на бажанні щось «отжать», знайдуть супротив з боку держави.
Саме тому на сайті Президента України зареєстровано електронну петицію “Недоцільність зміни порядку спрямування та координації Кабінетом Міністрів України діяльності Державного агентства водних ресурсів України через Міністра екології та природних ресурсів України”.
У петиції йдеться про всі вище підняті проблеми і пропонується підтримати водників та підписати петицію.
