Під час щорічної прес-конференції Президент України Петро Порошенко відзначив, що головним досягненням 2015 року є те, що Україна зуміла «вистояти і створила умови для розвитку» наступного року. Зокрема, Президент відзначив, що вдалося «уникнути дефолту, забезпечити макроекономічну, фінансову і банківську стабілізацію».
Хочеться відразу відзначити, що стосовно макроекономічної стабілізації Порошенко перебільшує. Якщо національна валюта, по суті, за півтора роки обвалилася з 8 грн/дол. до 24 грн/дол., а інфляція за підсумками минулого року досягла 43%, то стабільністю це не назвеш, як і падіння ВВП приблизно на 10%, а також відтік інвестицій з країни.
Можливо, малося на увазі, враховуючи положення, в якому знаходилася держава у 2015 році, що могло бути і гірше, але тоді потрібно було так і заявляти. Отже, озираючись на перераховані вкрай негативні економічні результати, говорити про те, що ми досягли макроекономічної стабілізації, означає видавати бажане за дійсне. Максимум, що можна тут сказати: були зроблені дії для досягнення стабілізації, не видаючи це за доконаний факт.
Проте уряду потрібно віддати належне. Наприклад, вже другу зиму підряд, незважаючи на дуже складні умови і бойові дії, Україна залишається з теплом. Цього року практично не ведуться розмови про віяльні відключення, як це було у 2014-2015 роках.
Також потрібно відзначити, що прем’єр і міністр фінансів провели дійсно складну і позитивну роботу для досягнення домовленостей з міжнародними фінансовими організаціями (насамперед, МВФ) і міжнародними кредиторами України (реструктуризація зовнішнього боргу), завдяки чому фінансове становище країни виглядає не настільки катастрофічним, як це було на початку 2015 року. Можна говорити, що таким чином вдалося не допустити повного краху країни.
Порошенко у своєму виступі також відзначив, що чекає цього року економічного зростання. Дійсно, багато хто розглядає 2016-й рік з оптимізмом, хоча і дуже-дуже обережним, саме тому, що вдалося, як я вже відзначив, уникнути краху. Також почали прийматися закони і нормативні акти, які в принципі націлені на поліпшення економічного і соціально-економічного стану країни.
Проте до всіх оцінок потрібно ставитися критично і раціонально. Мене здивувала підкреслено висока оцінка роботи глави НБУ Валерії Гонтаревої з боку Президента, мовляв, вона дійсно гідна номінації на звання кращого глави центробанку у світі. Адже, як я вже відзначав, відбулося значне падіння національної валюти, збанкрутіли багато банків, населенню обмежений доступ до валютних заощаджень і таке інше. Мені здається, розхвалювати роботу центрального банку у такій ситуації зовсім сумнівно.
Важливо все оцінювати раціонально, прагматично, не перебільшувати значення і значущість якихось показників, зокрема того ж «дуже-дуже обережного оптимізму». Якщо ж ми знову видаватимемо бажане за дійсне, то нічого доброго не вийде — буде лише розчарування і занепокоєння з приводу того, куди рухається економіка.
