Антимінс — прямокутний, шовковий або льняний плат, що використовується для проведення Літургії в Православних Церквах візантійської традиції. По центру, ближче до верхнього краю в спеціальну кишеньку вшиваються частиці святих мощей мучеників. Антимінс прикрашають особливими зображеннями. Він освячується лише єпископом та ним же підписується, засвідчуючи благословення архієрея на служіння Літургії, а також де, коли та для якого храму відбулося це освячення.
Облачення Блаженнішого Митрополита Мефодія
Клобук — головний убір, що складається з камилавки і куколя. Спочатку це був княжий головний убір у вигляді ковпака, облямованого хутром, з пришитим до нього невеликим покривалом, що спадало на плечі. Такі клобуки носили на Русі ченці та єпископи. Білий колір митрополичих і патріарших клобуків символізує виняткову чистоту помислів і освіченість Божественним світом.
Мантія, або палій — довга, без рукавів, накидка із застібкою лише на комірі, що спускається до землі та покриває підрясник і рясу. Символізує відчуження ченців від світу. У першохристиянські часи це був одяг усіх християн, що звернулися до віри від язичництва та відреклися від звань і чинів, які вони мали в язичницькому середовищі. Така довга накидка з найпростішої тканини означала зречення від ідольського служіння та смиренність. Згодом вона стала приналежністю лише ченців.
Панагія — нагрудний знак єпископа. Єпископські хрест і панагія є знаками вищої влади в Церкві. З середини ХVII століття Київським митрополитам надано право носити дві панагії та хрест.
Посох — у буденному житті єпископи носять посохи, відмінні від тих, що використовують під час богослужіння. Повсякденні посохи єпископів — це зазвичай довгі дерев’яні палиці з оправою та потовщенням у верхній частині з різьбленої кістки, дерева, срібла або іншого металу. Повсякденні посохи мають набагато давніше походження, ніж богослужбові жезли.
Богослужбове облачення
Єпископи Православної Церкви крім богослужбового священничого вбрання мають особливі, архієрейські ризи.
Стихар-підсакосник — за походженням це одне з найдавніших богослужбових убрань. У давнину цей одяг був відомий під такими найменуваннями, як: стихаріон, альба, туніка. Майже всі ці назви означали звичайний нижній одяг, який у давнину носили чоловіки та жінки. Християнська церква занесла цей одяг у число священних за зразком старозавітного священицького одягу, відомого як хітон або у первосвящеників — подира. Архієрейський підризник (у церковному побуті названий також підсакосником) має так звані гаммати, або стрічки, що стягують рукав біля зап’ястя. Гаммати вважають символічним зображенням крові, що ллється з рук розп’ятого Ісуса Христа.
Поручі — трохи вигнута смуга щільної тканини із зображенням хреста в середині, обшита по краях стрічкою іншого відтінку. Поручі надягають на обидва рукави, вони символізують Божу силу, міцність і мудрість, які даються священнослужителям задля звершення божественних священнодійств. Хрест на поручі означає, що не руки священнослужителів, а Сам Господь через них здійснює таїнства Своєю Божественною силою.
Єпітрахиль (грец. «епітрахиліон» — «те, що навколо шиї») — предмет одягу священиків і єпископів. Історично походить від дияконського ораря (довга смуга з парчевої або іншої кольорової тканини, що спадає спереду і зі спини майже до підлоги.) Зроблена з ораря єпітрахиль означала, що священик, не втрачаючи благодаті дияконського сану, набуває подвоєної благодаті, порівняно з дияконом, що надає йому право і обов’язок бути вершителем Таїнств Церкви і взагалі священства. Це не лише подвійна благодать, а й подвійна відповідальність.
Палиця — ромбоподібний плат із зображенням хреста посередині, одним кутом прикріплений до стрічки, носять її з правого боку. Прямокутна форма палиці нагадує про Четвероєвангеліє, а також символізує духовний меч, яким є Слово Боже.
Омофор. Найдавнішим архієрейським одягом є омофор. Покриває плечі єпископа так, що огинає обидва плеча і одним кінцем спускається з лівого плеча дорогоцінним камінням та іконами, яка плавно звужується до обода навколо голови. Такі контурів митра набула в ХVIII—ХIХ століттях. Знаменує собою золоті вінці, якими вінчатимуться праведники в Царстві Небесному на шлюбному святі Христа.
Богослужбове приладдя
Дикирій и трикирій — підсвічники для двох та трьох свічок, якими архієрей благословляє вірян, що моляться. Дві свічі нагадують про людську та Божественну — природи Господа Ісуса Христа, а три свічі — про Пресвяту Трійцю: Отця, Сина іСвятого Духа.
Горний престол. Престол — це влаштоване на узвишші сидіння, трон верховного правителя — імператора, князя тощо. В християнську літургійну традицію престол потрапив завдяки Одкровенню Іоанна Богослова, де згадуються престоли, на яких під час Суду сидять Господь Вседержитель (у центрі) і 24 старця біля Нього. Ще на початку християнства в підземних храмах на узвишші влаштовувалася кафедра (стільці) єпископа. В центрі східної стіни вівтаря на Горному місці встановлюється або споруджується крісло, а ліворуч і праворуч від нього — півколом місця для духовенства.
Орлець — невеликий круглий килим із зображенням орла, що летить над містом, елемент православного єпископського богослужіння. Уперше їх почали застосовувати з XIII століття у Візантії, тоді вони являли собою щось на зразок почесної нагороди імператора Константинопольським патріархам.
