uapcВ Тернопільському обласному краєзнавчому музеї в річницю смерті Блаженнішого Мефодія, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви відкрилась виставка пам`яті Його Блаженства. В урочистому відкритті брали участь  міський голова Сергій Надал, радник голови Тернопільської обласної державної адміністрації Юрій Юрик, заступник голови Тернопільської обласної ради Любомир Крупа, священство Української Автокефальної Православної Церкви, Української Православної Церкви Київського Патріархату, Української Греко-Католицької Церкви, Римо-Католицької Церкви,  друзі Блаженнішого, народний артист України Степан Гіга, заслужений артист України, протодиякон Блаженнішого Юрій Хомич та численні прості віряни.

uapcНа відкритті пройшов експертний круглий стіл “Об’єднаємо Церкву — об’єднаємо Україну: Спадщина Митрополита Мефодія та консолідація Українського Православ’я”. На круглому столі за участі голови Фонду пам`яті Блаженнішого Митрополита Мефодія Наталії Шевчук, доктора філософських наук, професора, релігієзнавця Олександра Сагана, доктора історичних наук, релігєзнавця Елли Бистрицької, керівника департаменту у справах релігій, національностей та культури Тернопільської обласної державної адміністрації Ігоря Кульчицького, протоієрея Євгена Заплетнюка, отця Василя Хоміцького (Українська Православна Церква Київського Патріархату), протопресвітера, протоієрея Віталія Козака, отця Володимира Козака (Українська Греко-католицька Церква), представників Збройних сил України було обговорено шляхи канонічної легітимації самопроголошеної церковної незалежності, актуальність об’єднання Церков на даному історичному етапі, моделі та шляхи об’єднання Помісної Церкви в Україні та історична роль Блаженнішого Митрополита Мефодія в об’єднавчому процесі.

uapcНа виставці було представлено церковне облачення Блаженнішого, предмети церковного вжитку, рукописи, томи із бібліотеки Його Блаженства, численні фотографії із богослужінь та офіційних зустрічей. Крім того, Фонд пам`яті Блаженнішого Митрополита Мефодія презентував колекцію антимінсів, які були виписані для громад Тернопільщини різними церковними ієрархами. Колекція містить антимінси як ієрархів УАПЦ часів її  становлення, так і антимінси радянських часів, що були виписані ієрархами РПЦ, в юрисдикції яких перебувала нинішня Тернопільська єпархія.

Антимінс — прямокутний, шовковий або льняний плат, що використовується для проведення Літургії в Православних Церквах візантійської традиції. По центру, ближче до верхнього краю в спеціальну кишеньку вшиваються частиці святих мощей мучеників. Антимінс прикрашають особливими зображеннями. Він освячується лише єпископом та ним же підписується, засвідчуючи благословення архієрея на служіння Літургії, а також де, коли та для якого храму відбулося це освячення.

Облачення Блаженнішого Митрополита Мефодія

Клобук — головний убір, що складається з камилавки і куколя. Спочатку це був княжий головний убір у вигляді ковпака, облямованого хутром, з пришитим до нього невеликим покривалом, що спадало на плечі. Такі клобуки носили на Русі ченці та єпископи. Білий колір митрополичих і патріарших клобуків символізує виняткову чистоту помислів і освіченість Божественним світом.

Мантія, або палій — довга, без рукавів, накидка із застібкою лише на комірі, що спускається до землі та покриває підрясник і рясу. Символізує відчуження ченців від світу. У першохристиянські часи це був одяг усіх християн, що звернулися до віри від язичництва та відреклися від звань і чинів, які вони мали в язичницькому середовищі. Така довга накидка з найпростішої тканини означала зречення від ідольського служіння та смиренність. Згодом вона стала приналежністю лише ченців.

Панагія — нагрудний знак єпископа. Єпископські хрест і панагія є знаками вищої влади в Церкві. З середини ХVII століття Київським митрополитам надано право носити дві панагії та хрест.

Посох — у буденному житті єпископи носять посохи, відмінні від тих, що використовують під час богослужіння. Повсякденні посохи єпископів — це зазвичай довгі дерев’яні палиці з оправою та потовщенням у верхній частині з різьбленої кістки, дерева, срібла або іншого металу. Повсякденні посохи мають набагато давніше походження, ніж богослужбові жезли.

Богослужбове облачення

Єпископи Православної Церкви крім богослужбового священничого вбрання мають особливі, архієрейські ризи.

Стихар-підсакосник — за походженням це одне з найдавніших богослужбових убрань. У давнину цей одяг був відомий під такими найменуваннями, як: стихаріон, альба, туніка. Майже всі ці назви означали звичайний нижній одяг, який у давнину носили чоловіки та жінки. Християнська церква занесла цей одяг у число священних за зразком старозавітного священицького одягу, відомого як хітон або у первосвящеників — подира. Архієрейський підризник (у церковному побуті названий також підсакосником) має так звані гаммати, або стрічки, що стягують рукав біля зап’ястя. Гаммати вважають символічним зображенням крові, що ллється з рук розп’ятого Ісуса Христа.

Поручі — трохи вигнута смуга щільної тканини із зображенням хреста в середині, обшита по краях стрічкою іншого відтінку. Поручі надягають на обидва рукави, вони символізують Божу силу, міцність і мудрість, які даються священнослужителям задля звершення божественних священнодійств. Хрест на поручі означає, що не руки священнослужителів, а Сам Господь через них здійснює таїнства Своєю Божественною силою.

Єпітрахиль (грец. «епітрахиліон» — «те, що навколо шиї») — предмет одягу священиків і єпископів. Історично походить від дияконського ораря (довга смуга з парчевої або іншої кольорової тканини, що спадає спереду і зі спини майже до підлоги.) Зроблена з ораря єпітрахиль означала, що священик, не втрачаючи благодаті дияконського сану, набуває подвоєної благодаті, порівняно з дияконом, що надає йому право і обов’язок бути вершителем Таїнств Церкви і взагалі священства. Це не лише подвійна благодать, а й подвійна відповідальність.

Палиця — ромбоподібний плат із зображенням хреста посередині, одним кутом прикріплений до стрічки, носять її з правого боку. Прямокутна форма палиці нагадує про Четвероєвангеліє, а також символізує духовний меч, яким є Слово Боже.

Омофор. Найдавнішим архієрейським одягом є омофор. Покриває плечі єпископа так, що огинає обидва плеча і одним кінцем спускається з лівого плеча дорогоцінним камінням та іконами, яка плавно звужується до обода навколо голови. Такі контурів митра набула в ХVIII—ХIХ століттях. Знаменує собою золоті вінці, якими вінчатимуться праведники в Царстві Небесному на шлюбному святі Христа.

Богослужбове приладдя

Дикирій и трикирій — підсвічники для двох та трьох свічок, якими архієрей благословляє вірян, що моляться. Дві свічі нагадують про людську та Божественну — природи Господа Ісуса Христа, а три свічі — про Пресвяту Трійцю: Отця, Сина іСвятого Духа.

Горний престол. Престол — це влаштоване на узвишші сидіння, трон верховного правителя — імператора, князя тощо. В християнську літургійну традицію престол потрапив завдяки Одкровенню Іоанна Богослова, де згадуються престоли, на яких під час Суду сидять Господь Вседержитель (у центрі) і 24 старця біля Нього. Ще на початку християнства в підземних храмах на узвишші влаштовувалася кафедра (стільці) єпископа. В центрі східної стіни вівтаря на Горному місці встановлюється або споруджується крісло, а ліворуч і праворуч від нього — півколом місця для духовенства.

Орлець — невеликий круглий килим із зображенням орла, що летить над містом, елемент православного єпископського богослужіння. Уперше їх почали застосовувати з XIII століття у Візантії, тоді вони являли собою щось на зразок почесної нагороди імператора Константинопольським патріархам.

Напишіть відгук