По всій Україні сьогодні обговорюють ситуацію, коли згорьована вдова вигнала голову Тернопільської облдержадміністрації Степана Барну і голову Збаразької райдержадміністрації Анатолія Качку під час зустрічі тіла вбитого чоловіка.
Вже відомо, як загинув Юрій.
Юрка був кращим із кращих,пройшов майдан ,став головою району,йому ставили палки в колеса а він ішов в перед.Він робив те за що стояли на майдані,він почав зміни із свого району,він міг вислухати і почути,допомогти,і допомагав.Коли прийшла теперішня влада,ми з бійцями,інші організації,я як радник попереднього голови ,просили його не знімати.За Юрою стояло багато людей на його підтримку….На жаль не допомогло, його зняли…Відповідь була від голови області …я не можу нічого зробити …то із верху…Хоча міг,певно не було бажання…
Наталя і Юра це ідеал сім”ї ,родини,це одне ціле,вона завжди була поруч,вона стояла за нього стіною.Засуджувати а бо списувати на емоції…Хто має право,ХТО…Лишилась вдовою з двома дітками,їй не потрібен знову як пишуть піар ,вона як вовчиця відстоює свою половинку…НАТАЛЯ ІДЕАЛ ЖІНКИ,БЕРЕГИНІ…Вона сильна жінка ,вона мати,вона половиночка свого чоловіка…Хто як не вона знала його біль,його радість,його подих…Не смійте шановні “писаки” в пам”ять про Юру ,щось коментувати,судити його дружину…Те що зробила Наталя ,мали б ми всі не по одинці а разам зробити давно…Я повністю іі підтримую.
Казати що зустрічає голова чи військомат….Шановні більше опіки живим ,тоді буде шана призагиблих…Зараз є хлопці в полоні і що ….за 5 місяців військомат запитав …Як ви родини бійців що ми призвали…Чи той голова поцікавився чому звільнили сестру військово полоненого з роботи .Бо поки обігала всі інстанціїї,в тому числі і військомати пропустила 4 робочі дні…ЇЇ звільнили не заплативши зарплати,ще й хотіли по статті .Підїхали з хлопцями ,вставили мозги і з боєм забрали хоть якусь частину…ХТОСЬ КАЖЕ ,ГОЛОВА І ВІЙСЬКОМАТИ ЗУСТРІЧАЮТЬ КОЖНОГО РАЗУ… СКЛАДАЄТЬСЯ ВРАЖЕННЯ ЩО РОБИТЕ ТЕ ВСЕ ДЛЯ ГАЛОЧКИ…
Це не паніка це розпач і біль за цю сім”ю!!! Навіть матюкатися не допоможе….Шановні воїни,волонтери ,зверніть увагу на слова ДРУЖИНИ і задумайтесь…В ЛИЦІ НАТАЛІ УКРАЇНА,В ОТИХ КОГО ТУРНУЛИ “ГАРАНТ” який живе на піарі і війни,і загинувших,і полонених…
Біль,сльози ..ВІЧНА ПАМЯТЬ ГЕРОЯМ!!!”
Наступного дня пані Алла дописала: “Ще раз стосовно сім”ї Юрія Горайського,НІ ХТО ,ЧУЄТЕ НІХТО НЕ МАЄ ПРАВА ЗАСУДЖУВАТИ ВЧИНОК НАТАЛІ,НІХТО!!!! За нею стіна волонтерів і солдат. Не потрібно кидати гучних фраз про РОСІЙСЬКУ ВЕСНУ!!!! Ваші чоловіки в дома ,тих кого вигнала ,не зробив висновків ніяких.Вигнали з одного то піду пофоткаюсь і певно…Слів немає,Підтримку Савченко…СЛІВ НЕНАХОДЖУ!!! .НЕ написав заяв про звільнення ,не пішов туди де загинув ЮРКА.Не беру райони,там дійсно військові комісари що пройшли пекло то навіть на підвищення звання не отримали,та й є голови хто служить і не ховається за кріслами.А взяти місто,керівників Голови… Душа не болить ні за Україну ні за хлопців.Мають чудові статки,не спішать зробити висновок і приклад Юри .Не кажу вже про обласний військомат .Прокатались на 45 днів отримали все в першу чергу,добре.І тепер при любій нагоді козиряють я там був….Тому в память про ЮРУ ,не путайте руську весну ,не шукайте виправдань….Так він загинув ,щоб вам тут спалось добре,він загинув…НЕ СМІЙТЕ СУДИТИ,ВИ НЕ МАЄТЕ НА ТЕ ПРАВА!!!НЕ МАЄТЕ!!! ЗА ЙОГО РОДИНОЮ СТІНА ПОБРАТИМІВ,СТІНА ВОЇНІВ!!! НЕ СМІЙТЕ СУДИТИ!!!
І ПОБІЙТЕСЯ БОГА,ЮРА ЩЕ НАВІТЬ НЕ ПОХОРОНЕНИЙ!!! НЕ СМІЙТЕ!!!“”
І вже для всієї чиновницької касти:”Також для чинів Тернополя!!! В нас є зниклий Шванк Олег,в полоні Кодьман Олексій і Гулько Василь….Трішки підніміть свої задниці,і подивіться на обстановку в родинах.Не хочу чути що цікаветесь і робите все можливе.НЕПРАВДА!!! Це так теж нагадування!!! Бо там ой як не солодко.Хлопці пішли за вас!!!”
Редактор сайту “Цензор .нет” Юрій Бутусов: “Год назад глава Тернопольской облгосадминистрации Степан Барна уволил главу Збаражского района Юрия Горайского и назначил на его его место Анатолия Качку.
Горайский за власть не цеплялся – он ушел добровольцем в армию, вот его интервью: “Почуття обов’язку мене змусило йти на війну. Не зміг я стояти осторонь, коли молоді хлопці на передовій забезпечують спокій і мир для нас, зокрема для мене і моєї сім’ї. Бог і батьки дали мені здоров’я, і я вирішив, що свою родину і свою землю можу сам боронити від цієї погані. Буквально через тиждень після звільнення мене з посади голови райдержадміністрації, я подався добровольцем на передову. З травня по вересень воював на сході України. Служив у секторі “М” під Маріуполем. Це все, що я можу і хочу про це розповісти”.
В 73-м морском центре специальных операций Юрий Горайский пошел в одну из самых мотивированных разведгрупп, там где собрались хорошо подготовленные патриоты.
В ночь на 4 марта группа во время разведвыхода столкнулась с противником. Юрий Горайский погиб в бою. Он не был жертвой, он со своей группой пошел на осознанный риск, и пал смертью настоящего храбреца.
Его вдова за увольнение мужа ни Барну ни Качку не простила. Теперь им этот крест носить всю жизнь.
Как жаль, что для понимания, каким патриотом был Юрий Горайский, для того, чтобы власти области оценили, какого государственного человека они потеряли, им понадобился целый год и похороны героя…
Это потеря для каждого украинского патриота”
