24 липня 1920 р. в районі с. Сидорів (нині Гусятинський район Тернопільської області) “червоні” захопив невеликий плацдарм на західному березі річки Збруч. Намагаючись повернути втрачені позиції, підрозділи 3-ї Залізної дивізії пішли в контратаку. Село декілька разів переходило з рук в руки. На полі бою поліг 20-й стрілецький курінь, який обійшла з тилу ворожа кіннота. Загинули всі його старшини (14 чол.) та 23 козаки, решта, здебільшого поранені, потрапили до неволі . Незабаром полонених відбив 3-й кінний полк, котрий, прибувши на допомогу, розгромив відділ «червоної» кінноти. Попри поразку, противник все ж утримав с. Сидорів, звідки 25 липня пішов у новий наступ. Радянський 366-й стрілецький полк, силою до 300 багнетів і 400 шабель (з тачанками і трьома гарматами), наблизився до с. Товстеньке. Підпустивши ворога на відстань 100 кроків, підрозділи 3-ї Залізної дивізії відкрили інтенсивний вогонь. «Червоні» не витримали і стали панічно тікати. Їхній розгром довершила українська кіннота. З одного боку атакувала Окрема кінна дивізія, а з іншого – 3-й кінний полк 3-ї Залізної дивізії, які цілковито знищили радянський полк. 200 червоноармійців було захоплено в полон, а решту порубано (загинув й комполку), взято багаті трофеї. Ворожа кіннота бою не прийняла і відскочила за Збруч. Переслідуючи розбитого противника, українські козаки з ходу увірвалися до Сидорова і Гусятина. Плацдарм, що його раніше захопив противник, було ліквідовано. На інших ділянках, де «червоні» теж намагалися закріпитися на західному березі Збруча, всі їхні спроби руйнувалися так само енергійно і рішуче.
Andrii Rukkas
На фото – командир Окремої кінної дивізії Іван Омелянович-Павленко; командир 3-го кінного полку 3-ї Залізної дивізії – Михайло Фролов; замок і костел у Сидорові (сучасний вигляд, фото мої).
