У порівнянні з попереднім засіданням, відбулися зміни у конкурсній комісії. З’явився рухівець Вихрущ, зник голова комісії Олег Герман та профспілковий діяч, який голосував минулого разу за Шергея – Андрій Присяжний. Забрали з комісії підлеглу Шергея – Гудиму, а запхунули туди заступника губернатора Олега Валова, який не промовив й букви, оскільки ця тематика для нього далека. Він мав просто поставити хрестик за потрібного кандидата.
Першим до зали прийшов за пів години до початку засідання Степан Кондира. На що він сподівався -складно зрозуміти. Чимало громадських активістів, які прийшли заздалегідь цікавились на скільки часу затягнеться ця “байда”. Переживали за справу реально актори театру. На носі грядуть зміни і безпечніше їм перебути з ніяким Репкою, ніж ставлеником влади Григорієм Шергеєм. Про підводні течії ми писали минулого разу.
Намагалась переконати одного із колег по комісії Галина Садовська, апелюючи до думки колективу театру. Все це відбувалось під час прямої трансляції в інтернет-мережі.
Як тільки голова комісії Любомир Крупа розпочав засідання, стало зрозуміло, що ой як не просто воно пройде. Від громадської ради почали погрожувати судовим позовом, волонтер Алла Чонгар попереджала про тиск і хабарі на членів комісії. Останні здивовано переглядались. Волонтер вимагала перенести засідання на тиждень, щоб правоохоронці розібрались у ситуації. Керівник спілки художників Дорош відверто виступив проти Шергея.
Коли пристрасті вляглися, Крупа почав проводити конкурсне засідання.
Першим слово надали Борису Репці. У липні було соромно слухати примітивізм Репки. Сьогодні ж йому написали набагато кращу промову друзі та колеги. Проте, як тільки Борис відривався від папірця і пробував імпровізувати, то відразу робилось смішно з його убогої мови і примітивного мислення.
Керує Репка театром у статусі виконуючого обов’язки 4,5 роки. У червні 2013 року новопризначений директор відзначився торгівлею трусами і панчохами у фоє театру, яку здійснив під прикриттям свободівців.
Цей інцидент нині вважає непорозумінням.
Тішив директор Репка, як з мільйона гривень у рік касових зборів зробив два. Проте, що інфляція за цей час зросла втричі не згадував. Тішився більше, що у 2015 році став лауреатом конкурсу “Людина року-2015”. Насправді, порядні тернополяни уникають тієї кампанії хапуг, які добирають до себе “людей року”.
Розказував Репка про ріст кількості глядачів у театрі за його керівництва. Насправді ж, його конкурент і начальник управління культури Григорій Шергей повідомив присутніх, що зал не заповнений в театрі на виставах (згідно проданих квитків) на 60%.
Розсмішив зал в.о. директора тим, що відремонтував туалети в театрі за свого керівництва та ставиться 5-6 прем’єр в рік.
Насправді, через низьку якість вистав, на прем’єри яких ходять родичі і друзі артистів, а далі зали пустують, тому й відремонтовані санвузли не мають великого навантаження, щоб псувати “театральний дух” ))
Написали Репці мудріші колеги, що фоє краще почали використовувати. Торік там розмістили найбільший 5-ти метровий дідух в Україні. Планують робити камерні оркестри. Використовувати малу сцену (хоч за 4 роки правління Репки там поставили аж одну виставу).
2017 рік буде роком Курбаса. Замість того, щоб до святкувань відремонтувати заклад, Репка почав “вішати лапшу”, що наступні 5 років буде робити ремонти. За які гроші? Облрада і Кабмін дадуть. Правда, плюсом є, що відремонтована вже сцена.
Під завісу виступу Репка пафосно згадав про душу театру, щось млямлив про її реставрацію… Хотів завершити на високій ноті.
Заступник голови облрали Крупа, який явно був за Шергея, запитав , як працевлаштовують випускників-артистів. Конкретики не почули.
Підтримав свого шефа актор Малінович, який зняв свою кандидатуру. Намагався додати плюсів й В’ячеслав Жила.
Проте, програма Григорія Шергея продемонструвала нікчемність Репки як керівника і викликала багато питань, чому Шергей так мало допомагав “лоху-директору”. Звісно, Шергей, який 4 рази пробувався на посаду директора, не хотів посилювати позиції свого ніякого конкурента.
Колектив театру не сприймає Шергея. Звісно, умілий чиновник, підтриманий владою, вміло “оптимізує” розбалансований колектив. У такий час ніхто не хоче опинитись на вулиці. Хоча Шергей переконував, що за всю свою кар’єру не звільнив жодної людини і не дав догани.
Але любімо правду: хто хоче працювати, коли можна отримувати зарплатню майже за ніщо? Звісно, краще балдіти при Репці. Якби це була чиясь приватна лавочка – без питань. Можна тримати половину дармоїдів. Але ж театр утримується за рахунок платників податків! А що ж там можна побачити? В академічному театрі імені Тараса Шевченка не має гідної сучасної вистави про генія українського народу! 200 тисяч гривень, виділених на постановку п’єси про Кобзаря на 200-річчя у 2014 році, освоїли на … оплату комунальних платежів.
Колись потужний бренд – “Тернопільські театральні вечори” жахливо занепав саме за Репки. Нині Міністерство культури відмовляється не лише від співфінансувати фестиваль, але й хоче вийти зі співзасновників. У той же час фестиваль у Коломиї проводяться значно потужніше…
Дякували Репці за вистави, поставлені Стригуном. Але ж за кошти платників податків Репка “купляв” собі головну роль, а маститий режисер отримував неймовірний гонорар за кілька репетицій.
Аргумент режисера В’ячеслава Жили про те, що у нашому театрі є постановка за Франком “Украдене щастя” не витримує критики…
Цікаво розповідав Григорій Шергей про створення концепції гастрольної діяльності театру не лише по області, Україні, але й за кордоном. Зрозуміло, що Борис Репка такий лексичний зворот й сформулювати не може, не те, щоб осягнути. А Шергею, як начальнику управління, певно, не має бажання працювати за барана.
Якщо говорити відверто, то ідеї Григорія Платоновича хотілося принаймні слухати, розмах його планів просто грандіозний на фоні блідого виступу Репки.
Але все це розбивається у стіну нерозуміння колективу театру. Так звані тернопільські актори вважають, що вони на сцені навіть в носі геніально колупаються. Що хотіти, якщо технічна служба театру – прес-служба, яку названо літературно-драматургічною частиною, дозволяє собі роками не запрошувати на прес-конференції усіх журналістів – досі не створена електронна розсилка анонсів театру, медійних заходів тощо. І це у XXI столітті! На своєму вкрай непопулярному театральному сайті з прихованою статистикою відвідувань, “про людське око” розміщується анонс заходу, щоб мати “відмазку”, що кличемо усіх, а насправді…
Пори чимало плюсів Шергея, є у чиновника великий мінус. У часи після Майдану, має бути комунікація між керівництвом і акторами. Шергей чи то занадто гордий, щоб спілкуватися зі стадом, яке сліпо підтримує барана, чи занадто швидко повірив, що маючи підтримку адміністрації, зможе посісти керівне крісло.
Шергей сидить у кріслі начальника управління десять років. Зробив чимало. Але він завжди обслуговував владу. Натомість, головні заходи Революції Гідності, відбувались на сходах театру, студентів та інших людей пускали у фоє театру погрітися… Звісно, керували облрадою тоді свободівці, а не регіонали, тому попробував би Репка не пустити тернополян…
Якими аргументами не керувалась конкурсна комісія, але Шергей виглядав значно компетентнішим від Репки.Зрозуміло, що у нинішній час прогресивних змін він далеко не панацея. Сумно, що переміг Репка, який ще більше законсервує знекровлений тернопільський театр.
Підсумок голосування: 5 голосів за Репку і 4 за Шергея. Останній мав мужність привітати Бориса з перемогою.
Чи виграє від того тернопільський глядач? Напевно, що ні, бо ми вже стали свідками майже п’ятирічного керування Репки. Чи було б краще, якби Шергей посів крісло? Навряд. Чиновники облради зробили все, щоб про конкурс мало хто дізнався в Україні. З іншого боку, який нормальний менеджер-режисер захоче приїхати до Тернополя, щоб їсти собі задарма нерви? Це для наших “звізд” зарплата на рівні заступника губернатора – верх блаженства.
