– Навіщо ти кидаєш ці морські зірки у воду? – запитав чоловік, підходячи ближче.
– Якщо вони залишаться на березі до завтрашнього ранку, коли почнеться відлив, то загинуть, – відповів хлопчик, не припиняючи свого заняття.
– Але це ж просто безглуздо! – закричав чоловік. – Озирнися! Тут мільйони морських зірок, берег просто засіяний ними. Твої спроби нічого не змінять!
Хлопчик підняв наступну морську зірку, на мить замислився, кинув її в море і сказав:
– Ні, мої спроби змінять дуже багато… Для цієї зірки…
Любі тернополяни і всі, хто читає цей текст!
Звертається до Вас звичайна сім’я з Тернополя; сім’я, улюблена кровинка якої пізнала горе.
Наш старший син, Володя ( 2,5 рочки), хворіє з народження. Він не сидить, не ходить, не розмовляє. Лікарі були однозначні із «вердиктом», поставивши нашій дитині діагноз: двостороння туговухість ІІ-ІІІ ст., затримка статокінетичного та психомоторного розвитку, гідроцефальний синдром, синдром 1p 36.
Ми, батьки, без упину боремося за можливість нашого сина ходити, розмовляти. Спочатку пройшли медикаментозну терапію, потім – ЛФК, масажі, басейни, іпотерапію, відвідали реабілітаційні центри України, заняття для покращення інтелектуального розвитку…
У вересні 2016 року Володя пройшов курс реабілітації у варшавському центрі інтенсивної терапії «Олінек». Завдяки пройденій реабілітації наша дитина почала змінюватися «на очах». Тепер Володя може сидіти до 10 хв часу, практично без сторонньої допомоги. У хлопчика укріпилася спинка, поліпшилась опора на ніжки. Зараз йому набагато краще вдається брати в руки різні предмети, дитя навчилося складати пірамідку.
Ми, батьки, природно, хочемо, щоб Володик нарешті зробив свої перші кроки самостійно. Щоб тішив світ своїм щебетанням. Щоб разом із молодшою сестричкою міг бавитися в різноманітні ігри…
Лікарі ствердні у тому, що Володя має потенціал до ходьби, комунікації. Але головний наш ворог зараз – це час. Поки Володя маленький, потрібно по максимуму вкладати в дитину.
Зважаючи на позитивні результати від реабілітації у Польщі, в травні 2017 р. заплановано вкотру поїздку до центру «Олінек». Завдаток уже заплатили, отже цьогоріч, з 8 по 26 травня, маємо знову їхати за кордон. Як батьки, щиро сподіваємося до часу від’їзду назбирати необхідну суму. Проте, самим нам не справитися.
Кожна реабілітація – це додатковий крок до повноцінного життя Володі, і я дуже сильно прохаю Вас бути співчутливими і поборотися разом за здоров’я нашого дитяти.
Якщо на це Ваші ласка і милосердя, допомогти Володі одужати можна фінансово, за номером картки «ПриватБанку» – 5168 7555 0228 4686 на ім’я його мами, Коваль Олени Остапівни.
Розумію: дітей із проблемами надто багато, але й вірю – є значно більше людей, які, об’єднавшись, можуть врятувати ситуацію із незадовільним станом нашого сина. Врятувати, як це робив щодо морських зіроньок малий хлопчисько… Воістину – хлопчик із великою душею і широко розкритим серцем.
Я переконана: коли Володя стане на ніжки, то й опікуватиметься над зіроньками так само, як це зробив би будь-хто інший… Але ж поки він не може цього зробити…
…Кожне життя у цьому світі – безцінне, його вагу не зрівняти навіть із вагою золота…
…Нехай усі, хто допоміг Володику, пізнають Його милість і любов!
Номер телефону мами, Коваль Олени Остапівни: 068 225 01 74
