Сьогодні у соцмережі Олена Стефанишин з Тернопільщини поділилась власними враженнями про це свято з часів свого дитинства:”Кажуть, що Геловін в Україні почали святкувати після здобуття незалежності, що прийшло до нас це свято з англомовних країн разом із символом свята – Ліхтарем Джека – світильником у вигляді голови з гарбуза.
Дурниці і нісенітниці. Може слова Геловін, Ліхтар Джека і прийшли до нас після здобуття незалежності, у кінці ХХ ст. Але це свято святкували в Україні з давніх-давен. У переддень Дня всіх святих. Не знаю, правда, як воно називалось. Не Геловін. Це точно.
Пам’ятаю, що в дитинстві, коли мені було 6-7 років, ми вирізували з гарбузів такі світильники у вигляді голови, запалювали в них свічки і бігали з ними по селу, лякаючи людей. Звідки ми, сільські діти кінця 60-х – поч. 70-х, періоду т.зв. застою соціалізму, із села на Тернопільщині, могли знати що в цей день десь в Америці чи Європі святкують Геловін і роблять Ліхтарі Джека? Просто ми знали, що в цей день треба вирізувати такі голови з гарбузів і вставляти у них свічки. Так само, як знали, що на Різдво треба колядувати, а на Великдень водити гаївки. Ці традиції, ці свята передавалися із покоління в покоління віками, тисячоліттями. Це наші давні традиції і свята.
Нам треба повертати, відроджувати своє: святковий стіл, посуд для тих, що вже пішли, розповіді-спомини про дідів і прадідів – кого кохали, як хату будували, як жартували. Різьблені ліхтарі з гарбузів, свічки, хліб, мед-вино, спогади і повага”,- пише Olena Stefanyshyn
