Усюди волає бездумна попса, з якої виривається п‘яне галдикання захмілілих шанувальників цього андеграунда. Очманіло блимають гірлянди, відбиваючись у перемішаному ногами перехожих, болоті.
Якісь засмальцьовані торгаші парять сумнівної якості бормотуху, яка іменується чомусь «глінтвейн», пляшки від горілки валяються усібіч, видно якісь цигани смажать собак, бомжі кружляють між гнилими, незграбно збитими «ізбушками» у своїх чудернацьких герцях, кожний перехожий обкурюється смердючим димом, замість пахучого ладана храмів.
Колись біломармурова, а тепер прикопчена, свята княгина Ольга, схопилася за серця від видовища.
Пам’яний знак Голодомору, хресними очима померлих від голоду, скрушно дивиться на нечищені багаторазові, у своїх нестерпних запахах, «біотуалети», або на символічне в цьому місці «чортове колесо».
Содом і Гомора на гноїщі та в центрі столиці України.
Захаращена клоака Троєщини, на тлі духовного серця України, виглядає блискучім Версалем.
Над усім цим парять у небі дві тендітні дзвінниці, сумно переморгуючись, а під ними, ніби мокрим міхом прибиті, мружаться міжнародний МЗС і главк поліції… Оновленої та реформованої.
Гроші затьмарили, схоже, все. Навіть, видається, що одвічна Оранта від страшного відчаю підняла догори свої руки під нашим праукраїнським склепінням.
І найбільша дзвіниця стала маленьким гномом у порівнянні з грошами та людською захланністю!
