— У цієї виставки немає певної назви, як і немає назви у представлених робіт. Це спосіб звільнити глядачів, бо саме вони мають вирішувати, що у «кадрі» – випадково спіймана мить чи деталі, які мають потаємний сенс, — каже мисткиня. — На мій погляд, живопис не потребує зайвих слів. Він контактує з глядачем на своїй хвилі, що не залежить від назви або опису. Зачіпає найпотаємніші струни душі людини, відкриває їх, зацікавлює, а потім проникає в свідомість.
Ця історія змінить ваш спосіб мислення
