Працюю я у сім’ї, сеньору 80 років, саме його доглядаю, сеньорі 72 роки. Діти живуть окремо, та майже щодня приходять, щоб поїсти.
Сеньора сумно мені тоді говорить, погодуй мою доню, бо вона, бідолашна, таааак працює….
Доні 47 років, живе з співжителем, дітей не має. Працює бідолашна вчителькою.
Приходить поїсти, приносить речі попрати. Коли прийде, сяде, і очі до стелі – мама міа, яка ж я втомлена. Потім візьме з собою їду, бо дома голодний співжитель, візьме попрані речі і їде додому.
Ось дивлюсь на цю бідолашну і думку гадаю….
Якби тебе хоча б на місяць до України відправити. Не для відпочинку. А до звичайної сім’ї. Де жінка працює вчителькою, має 2-3 дітей дома, чоловіка, який ніц не допомагає по господарству, город, грядки… І встигає вареники наліпити, і дітей доглянути, чоловіка, і порядок, і…. Ми знаєм, яке життя наших жінок. А ще якщо є старенькі батьки і їм встигає допомогти. І, о диво, поруч нема баданте, яка приготує, прибере, помиє….
От уявила я цю бідолашну в ролі українки, і смішно стало, і ще більше жаль бере, вона ж за тиждень ноги би протягнула ))))
Наші жінки найкращі!
Все вміють, все встигають, і при такому шаленому темпі життя ще умудряються і красунями бути, доглянутими, гарними, милими.
Шкода, що передача “Міняю жінку” ще не досягла території Італії і не поміняла італійку з українкою. Видовище було б цікавим ))))
Убивця продавчині з Теребовлі сидітеме за ґратами 14 років
