Не встигли в нашій державі утворити «Український інститут» при МЗС – як одразу до інституту приставили НАГЛЯДАЧА.
Питання про створення такого інституту, який популяризуватиме Україну за кордоном, давно перезріло. Подібні інститути в сусідніх країнах існують уже понад 100 років. Нарешті і ми розродилися.
Однак, влада контролює і суворо дозує процеси з українською ознакою. Однією рукою створює українське, ну не може геть відверто ігнорувати вимоги українців, не ті вже часи, але іншою рукою встановлює обмеження, щоб не дай боже те українське не забуяло буйним цвітом.
Так було з квотами на ТБ: заявили про обов’язкове вживання української мови в ефірі – і виставили чіткі обмежувальні рамки для мови. Так було з освітою: заявили про утвердження української мови в освіті – і поставили міністра, який звужує українську мову мовами меншин і знищує національний компонент в програмах і предметах. Та ж ситуація із проектом закону про мову: оголосили про підсилення захисту державної мови – і обрали для популяризації один з трьох законопроектів, який, на відміну від інших, має ківаловські обмежувальні пункти для мови. Те саме сталося й з новоствореним «Українським інститутом».
Інституту, який має популяризувати Україну у світі, призначили голову наглядової ради – головного наглядача. Нею стала народний депутат від «Самопомочі» Ірина Подоляк.
Та Подоляк, яка рішуче рубала обмеження на ввезення російських книжок. Їх пропонували ввозити менше – рубала, щоб з Московії можна було ввозити більше, мовляв, технічної літератури в Україні немає, тому треба купувати у старшого брата. Замість того, щоб добиватися розвитку україномовної технічної літератури, розвивати перекладну та видавничу справи – краще на її думку ввозити готову російськомовну від сусіда.
Та Подоляк, яка при ухваленні Закону про освіту – на комітетах і всіх засіданнях відстоювала і відстоює навчання мовами меншин замість вивчення мов меншин і переконує усіх, що в старших класах не можна вводити повністю навчання українською мовою. Що в старших класах, і в технікумах, і в вишах повинна бути мова меншин. Та Подоляк, яка під час голосування за закон про освіту, коли Парубій оголосив перерву на нараду – найактивніше відстоювала позицію подружки Гриневич і добивалася на тій нараді, щоб у Закон про освіту внесли вислів «Навчання мовами меншин у навчальних закладах», яке суперечить рішенню КСУ, бо Конституційний суд давно сказав: «Навчання – лише українською. Мова меншин може вивчатися». І таки добилася, що в законі є те «навчання мовами меншин» замість вивчення. Плювала вона на рішення КСУ.
Та Подоляк, помічниця якої внесла в законопроект про мову 5670-д ківаловську статтю 1, п.2 «Статус української мови, як єдиної державної, не може звужувати … мовні потреби національних меншин». А коли суддя Конституційного суду, член Венеційської комісії Сергій Головатий вказував їй на цю грубу помилку на засіданні комітету культури ВРУ, пропонував викреслити цей пункт із тексту законопроекту, як неконституційний та некоректний – відмовилася викреслювати. Так з тим пунктом та багатьма іншими антиукраїнськими пунктами законопроект і зареєстрували, а тепер популяризують, як найкращий.
Та Подоляк, яка подала до ВРУ законопроект про меншини 6348, у якому мови меншин піднесені на рівень державної мови. Забезпечується навчання мовами меншин на всій освітній вертикалі. І навіть транспорт в законі прописаний, яким повинні возити дітей меншин у школи для меншин, чого не прописано для українців…
Тепер ця депутатка буде наглядати за «Українським інститутом» МЗС, про що радісно повідомив українцям міністр закордонних справ Клімкін. Наглядатиме за Інститутом, який має популяризувати Україну на міжнародній арені.
Мабуть, отримала почесне доручення за особливі заслуги в притлумленні українського національного компоненту та мови. Гриневич нагладає за освітою, колєжанка Подоляк – за «Українським інститутом». Хто наступний?
