Як встановлено судом, у січні 2018 р. Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області в інтересах громадянина Італії Мікеле І. звернулося з позовом до суду про повернення малолітньої дитини до Італійської Республіки. Позивач зазначив, що він та Ольга Я. є батьками неповнолітньої дитини, яка народилась і до 2-річного віку проживала в Італії. Проте у вересні 2016 року Ольга Я. без дозволу батька вивезла дитину в Україну та відмовляється її повернути до місця постійного проживання, що є протиправним та суперечить Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року.
У поданому відзиві відповідачка пояснила, що в даний час дитина є громадянином України. Із позивачем у шлюбі вона не перебуває і законних підстав проживати в Італійській Республіці не має. У вересні 2016 року вона разом із сином за згодою позивача та на його кошти назавжди повернулась в Україну. Їх сімейне життя не склалось, оскільки позивач має боргові зобов’язання і нездатний утримувати дитину. Тим часом, вона жодних перешкод у спілкуванні батька з сином не чинить і не перешкоджає йому брати участь у вихованні дитини. Зараз вона з сином зареєстровані та проживають в будинку її батьків в одному з сіл Бережанського району Тернопільської області. У помешканні створено належні умови для повноцінного зростання та розвитку дитини. Син відвідує дитячий садок, танцювальний гурток, має друзів, розмовляє українською мовою, італійської не знає. Оскільки у неї відсутній дозвіл Італійської Республіки на в’їзд, у разі перетину кордону її депортують. Таким чином, у разі повернення дитини в Італію вона буде позбавлена можливості піклуватися про неї, що суттєво вплине на її морально-психологічний стан через малолітній вік та необхідність постійної материнської турботи, яку не може замінити батько.
Також Ольга Я. вказала, що в Україні Мікеле знайшов собі іншу жінку та виїхав із нею до Італії, тому задоволення позову та передача дитини в іншу сім’ю може заподіяти дитині фізичну або психічну шкоду.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та заслухавши доводи сторін, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Тернопільської області прийшла до висновку, що у справі відсутні докази незаконного переміщення та утримування дитини на території України в розумінні Конвенції 1980 року. Разом із тим, Конвенцією визначено вичерпний перелік обставин, за наявності яких суд має право відмовити у поверненні дитини до місця її постійного проживання, на існування цих ризиків наголошує відповідачка та її захисник. Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає, повідомляє прес-служба апеляційного суду Тернопільської області.
Шокує, що чиновники управління юстиції діяли в інтересах іноземця, а не громадянки України.
