Ніякі вибори не мають сенсу, допоки в Україні торжествує політична та візуальна реклама, значна сума застави, невмотивовано високий прохідний бар’єр, дебільна система формування ЦВК і всіх виборчих комісій внизу. Виборець вибирає між рівнем платоспроможності основних гравців. Неплатоспроможні, але якісні – в прольоті. Ми бачимо, як уже тепер, задовго до старту кампанії, країна завішана білбордами все тих же знайомих морд. Тому я навіть не скептично, а вороже ставлюся до наступних виборів, якщо не будуть змінені їхні правила.
Наступні вибори, я вважаю, будуть проявом остаточної ганьби українського виборця. Такого дурного народу годі знайти. Запит на нові обличчя – це нічого іншого, як декоративне самолюбування. Українського виборця 20 років привчали бути електоральним калікою, який не повинен розбиратися ні в чому, крім телероликів. Український виборець упав так низько, що я навіть бажаю йому вкотре обрати негідників на найвищі щаблі влади. Підсвідомо я навіть хочу, аби народ безповоротно чокнувся і обрав президентом партнерку Лазаренка і Путіна.
Запит на популізм і агресивно спрощену риторику зашкалює, а це означає, що за бортом опиняються всі притомні, конструктивні кандидати. До того ж, вони настільки нарцистичні, що навряд чи спроможуться висунути єдиного контр-системного альтернативного кандидата (Гриценко, Наливайченко, Гнап, Безсмертний).
Ці вибори будуть змаганням насмерть між поганими і жахливими. Ці вибори будуть двобоєм між безоднею і прірвою, між милом і мотузкою. І, на жаль, не знайдеться жодного політика, який вийшов би до народу і чесно сказав: «Шановні друзі, ми збудували державу-монстра, і її треба повністю перезасновувати з нуля, з чистого аркуша, з новими кордонами, з новою Конституцією, з новими правилами гри для всіх інституцій, всіх до єдиної. В теперішньому вигляді держава Україна – це зло, тому треба все обнулити і перезасновуватися наново». Ніхто ж не вийде і не скаже. Тому для мене все зрозуміло.
Ця держава – пропаща. Народ – безтолковий. Єдина інтрига, яка дає шанс, – це питання: коли нарешті включиться в державотворчість ті 50% противсіхів, які розчарувалися в політикумі і від’єдналися від процесів. Вони – остання надія. Якщо вони не народять політичну альтернативу, яка визнає крах 27-річної симуляції державності і захоче перезаснувати державу наново, то майбутнього країна не має. Чергові вибори будуть ще одним кроком у напрямку красиво ілюмінованого тупика”.
Ostap Drozdov
