Зокрема 22 січня 2014 року прокурор Олег Грицак разом із колегою-прокурором в Оболонському суді Києва просив арештувати на 2 місяці студентів Університету ім. Карпенка-Карого Вадима Ковальова і Данила Окулова, а 24 січня син нинішнього глави СБУ підтримував таке саме клопотання проти активіста з Тернопільщини Сергія Сімонова.
Вадим Ковальов розповів, що силовики “безпощадно били” його під час затримання, а слідчі змусили підписати документи, не давши можливості їх прочитати. Його тодішній адвокат Ксенія Проконова розповіла, що правоохоронці у справі Ковальова та інших студентів цього вишу спиралися на вкрай слабкі докази.
“Нам інкримінували, скажімо, що вони були одягнені в зимовий одяг, який нібито передбачає стояння на холоді… Тобто виявляється, що в нас така ознака [злочину] з’явилася”, – розповіла вона журналістам.
Попри це, прокурор Оболонської прокуратури Олег Грицак підтримував обвинувачення в суді і клопотав про те, щоб до Вадима Ковальова застосували запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а перед судовим засіданням прокурори навіть намагалися зайти в кабінет до судді, щоб із ним “поговорити”.
Аналогічне клопотання прокуратури суд розглядав і щодо 18-річного Данила Окулова, а через два дні, 24 січня 2014 року, Олег Грицак в суді клопотав про тримання під вартою іншого активіста – Сергія Сімонова. У тому ж кримінальному провадженні, що й Сімонова, затримали і 72-річного на той час Миколу Пасічника. Саме через те кримінальне провадження у квітні цього року екс-заступниці прокурора Оболонського району Ілоні Клюге оголосили про підозру.
“Підозрюваній інкримінується незаконне затримання, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності завідомо невинної особи, а також стаття 340 ККУ – перешкоджання проведенню мітингів і зборів”, – уточнив журналістам керівник Управління спеціальних розслідувань ГПУ Сергій Горбатюк.
При цьому Горбатюк зазначив, що схильний розглядати прокурорів, які підтримували обвинувачення в судах, радше як інструменти, використані керівництвом. Він зазначив, що в той час досвідчені слідчі і прокурори, лягали на лікарняний або знаходили собі якісь інші причини, щоб не приймати рішення, а для розгляду справ вибирали молодих і недосвідчених, які не усвідомлювали, чим для них це може закінчитися.
В усіх трьох справах проти майданівців суд відмовляв Олегу Грицаку і його колегам у задоволенні клопотання, і натомість відпускав затриманих активістів під домашній арешт.
“Це означає, що ті порушення були настільки грубі, що прокурори так “зашкварилися” тим, що вони принесли, що навіть в тій ситуації, коли був доволі серйозний тиск на суддів, вони не знаходили можливості задовольнити це”, – пояснив адвокат родин Небесної Сотні Віталій Титич.
І хоча керівник Олега Грицака Ілона Клюге згодом потрапила під дію Закону “Про очищення влади” , Олега Грицака люстрація не торкнулася, хоча Закон прямо передбачає, що під його дію підпадає у тому числі “працівник органу прокуратури, який… підтримував клопотання про застосування запобіжних заходів, підтримував державне обвинувачення в суді” щодо активістів.
Навпаки, через 4 місяці після того, як Ілоні Клюге офіційно оголосили про підозру, Олега Грицака призначили заступником прокурора Полтавської області. Журналісти зверталися до прокурора з питання, чи вважає він законними притягнення активістів і студентів до відповідальності, однак син глави СБУ відмовився на нього відповідати.
У грудні минулого року генеральний прокурор Юрій Луценко заявив про те, що розслідування злочинів проти учасників Революції гідності завершено на 80%, а також анонсував застосування процедури заочного засудження стосовно втікачів екс-президента Віктора Януковича, колишнього міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка й екс-голови СБУ Олександра Якименка.
Раніше начальник Департаменту спецрозслідувань Генеральної прокуратури України Сергій Горбатюк повідомив про те, що наразі у справах про злочини проти Євромайдану повідомлено про підозру понад 350 особам, стосовно 230 направлені до суду обвинувальні акти, і є вже понад 35 вироків.
У той самий час, реальний термін позбавлення волі отримав лише один чоловік – так званий “тітушка”, який засуджений до 4 років колонії.
