Публічна дискусія «Моніторинг’2018: основні тенденції змін громадської думки» проводиться Інститутом соціології НАН України та Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалів заходу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.
Майже 60% опитаних у 2018 році громадян оцінюють політичну ситуацію в нашій країні як напружену, а ще близько 28% – як вибухонебезпечну. Спокійною та благополучною цю ситуацію вважає досить незначна частка респондентів. Варто відзначити, що частка тих, хто оцінює політичну ситуацію як вибухонебезпечну, поступово зменшується; більш помітним подібне зменшення мало місце у 2015–2017 рр., проте невелике скорочення має місце і цього року порівняно з 2017 р.
Переважна більшість респондентів оцінюють життя в нашій країні або як важке (36%), або як нестерпне (46%), і така перевага негативних оцінок є незмінною протягом кількох років. Причому лише 17% опитаних очікують якогось покращення протягом найближчого року, тоді як 52% переконані у відсутності поліпшення ситуації.
Серед населення зберігається зневіра в можливість впливати на дії влади. Зокрема 54% опитаних відзначили, що вони не змогли б нічого зробити у разі порушення їхніх прав з боку уряду Україні; ще близько 31% не змогли визначитися в цьому питанні і лише 15% сказали, що можливості відповідного впливу на уряд є. Проте можна зазначити, що після 2012 р. фіксується поступове зменшення частки негативних відповідей та невелике зростання позитивних.
Переважна більшість опитаних не очікують масштабних акцій протесту в тих населених пунктах, де вони проживають. Зокрема 29% респондентів вважають подібні протести можливими, тоді як решта або вважають їх малоймовірними (48%), або не змогли визначити міру їх ймовірності (23%). Порівняно з минулим роком частка тих, хто оцінив ймовірність протестів як невисоку, дещо знизилася (з 56%), а частка переконаних у можливості протестів – трохи зросла (з 26%).
Як і в минулі роки більшість опитаних (близько 60%) вважають себе насамперед громадянами країни, тобто, переважає загальнонаціональна ідентичність. На другому місці за поширеністю є локальна ідентичність (безпосереднє місце проживання). Натомість лише 7% опитаних вважають пріоритетною регіональну належність.
Серед почуттів, які відчувають громадяни, коли думають про майбутнє України, домінуючою залишається надія – 43% у 2018 році. Водночас суттєве піднесення позитивних очікувань, що відбулося між 2013 та 2014 роками, поступово спадає, особливо помітним є погіршення за останній рік. З оптимізмом дивляться на майбутнє України у 2018 році 20% (проти 26% у 2017р.), відчуття безвиході зросло з 12% до 18%, тривога зросла з 30% до 38%, страх з 15% до 21% . Водночас навіть ці почуття істотно кращі, ніж були у 2013 році: надія – 32%, оптимізм – 14%, страх – 22%, безвихідь – 17%.
Середній бал самооцінки населенням стану здоров’я у 2018 році становив 3,1 ( за шкалою від 1– «дуже поганий» до 5 – «відмінний»). Це значуще вище порівняно з 2012 роком, коли середній бал був нижчий за «задовільний» (2,9). Динаміка останніх років (порівнюючи з 2012 роком) є доволі сталою і свідчить про певне поліпшення стану здоров’я населення: у 2012 р. оцінювали свій стан здоров’я як поганий 24%, у 2018 р. – 19,5%; задовільним вважали своє здоров’я 56% у 2012 р. і 52% у 2018 р., а от як добрий стан свого здоров’я оцінили 23% у 2012 р. та істотно більше – 32% у 2018 р. Цю тенденцію до поліпшення стану здоров’я населення підтверджують й інші показники: зокрема, з 2012 р. істотно поменшало тих, хто вважає, що їм не вистачає здоров’я (з 50% до 37%) та необхідної медичної допомоги (з 57% до 45%). Серед об’єктивних причин покращення слід відзначити тенденцію до зменшення паління (загальна частка щоденних курців знизилася з 29% до 25%). Водночас, якщо порівняти з країнами Європи, Україна за самооцінками населенням (віком 18–64 роки) стану свого здоров’я (дані за 2017 рік) на вигляд найгірша. І оцінки населенням змін у медичному обслуговуванні тяжіють до негативу: кількість тих, хто вважає, що ситуація погіршується, зросла (з 41% до 45,5%).
Соціологічний аналіз тенденцій змін політичних процесів в Україні після Революції гідності в 2014 році за результатами моніторингового дослідження 2013–2018 років виявив такі основні тенденції.
Висловлений громадянами інтерес до політики за п’ять років з 2013 до 2018 року залишився майже незмінним. Тільки в 2014 році революція і війна на Донбасі призвели до суттєвого зростання інтересу до політики, але в наступні роки ситуація повернулась на майже стабільні за останні десятиріччя показники.
Суттєво за 2012–2018 роки не змінилась і частка громадян України, які готові довірити керівництво (владу) в країні політичним лідерам чи політичним партіям. Половина громадян України не бачить таких політиків, яким вона довірила б владу, а п’ята частина – бачить. Аналогічні позиції громадяни займають і щодо партій. В окремі проміжні роки ці показники змінювалися на кілька відсотків, але ситуація повернулась на рівень 2013 року.
В оцінках політичної ситуації в Україні за останні п’ятиріччя виокремлюється 2014-й (рік революції та початку війни на Донбасі), коли більше половини громадян вважали, що політична ситуація є критичною, вибухонебезпечною, 41% – напруженою, а 2% – благополучною чи спокійною. Починаючи з 2015 року ситуація почала поступово стабілізуватись за оцінками громадян. І хоча й нинішнього року оцінки не зрівнялись з 2013-м (нагадаємо, що опитування 2013 року проводилось ще до початку революції), однак поступово вони вже наблизилися до дореволюційних показників.
А ось геополітичні орієнтації громадян після Революції гідності та збройної агресії Росії на Донбасі змінилися дуже суттєво. Так, в 2013 році абсолютна більшість громадян негативно ставилася до вступу до НАТО (54%), майже половина громадян (49%) позитивно ставилася до приєднання України до союзу Росії і Білорусі і тільки відносна більшість позитивно ставилася до вступу до ЄС (42%). Тоді як нині частка прихильників ЄС зросла до 48% (а в 2014–2015 роках була ще більшою – 50%), відносна більшість позитивно ставиться до вступу до НАТО, а більше половини населення тепер проти приєднання до союзу Росії і Білорусі.
Довіра до різних державних та політичних інституцій по-різному змінювалася в 2013–2018 роках. Довіра до президентів зазвичай підвищувалася одразу після виборів і далі знижувалася, аж до мінімальних значень у останній рік каденції. Рівень довіри до уряду змінюється під впливом довіри до президентів. Так уряд мав найвищу довіру в 2014 році (після обрання нового президента), а зовсім не в 2016 році, коли змінився прем’єр-міністр і уряд. А далі довіра до урядів теж знижувалась, хоч і меншими темами. Довіра до парламенту трохи зростала тільки після революцій 2005 і 2014 років, а в інші роки залишалася на дуже низькому рівні. Як і довіра до політичних партій.
Довіра до прокуратури та судів до і після 2013 року перебувала весь час на дуже низькому стабільному рівні (довіряють 5–7%). А ось довіра до поліції, яка в 2016 році змінила міліцію, стрімко втричі зросла за період 2015–2017 років. Але це зростання виявилось тимчасовим, бо в 2018 р. вона знову суттєво знизилася. Довіра до місцевих органів влади вдвічі зросла після виборів наприкінці 2015 року, але у 2018 р. знову знизилась. В останні 5 років високий рівень довіри має тільки армія – довіра до не нині більш як у двічі перевищує довіру, яку вона мала 2013 року.
Завершення післямайданного періоду 2014–2018 років не позначилось поліпшенням оцінок громадської думки щодо розвитку демократії в країні: більше половини громадян, як і раніше, не задоволені її розвитком у 2016 і 2018 роках, а частка тієї чи іншою мірою задоволених не перевищує 20%.
На тлі сталого незадоволення якістю демократичних інститутів у все ще переважно патерналістському суспільстві посилюються спокуси авторитарних настроїв та «сильної руки» як альтернативи демократії. Дві третини (60,5%) населення тією чи іншою мірою погоджується з твердженням, що «для нормального розвитку країнi потрiбна «сильна рука», а не розмови про демократію».
Невдоволеність якістю демократії і спокуса «сильної руки» є проявами все ще переважаючих патерналістських настроїв, свідченням чого є також нерозвинене відчуття власної відповідальності не лише за стан справ в країні, але й за вибір влади. Так, більше половини громадян відмовляються визнавати власну відповідальність за вибір Президента і народних депутатів.
Загальнонаціональне опитування населення України проводилося на замовлення Інституту соціології НАН України 13–29 вересня 2018 р. за квотною вибіркою, репрезентативною за параметрами регіону, типу населених пунктів, статі та віку. Польовий етап дослідження здійснював Благодійний фонд “Інтелектуальна перспектива”. Усього було опитано 1800 респондентів в усіх регіонах України, за винятком АР Крим та окупованих територій Донецької та Луганської областей.
У таблицях наведено дані моніторингових досліджень громадської думки, що їх щороку проводить Інститут соціології НАН України.
