Мене питають за кого я голосуватиму на виборах Президента України в 2019 році. Оскільки моя сторінка ФБ якраз і є для мого персонального спілкування з тими, у кого до мене є питання відверто скажу – я поки ще не знаю. Маю кілька червоних та зелених ліній. Перейшовши першу кандидат втрачає шанс бути мною підтриманий. Досягнувши другої – отримує шанс мати активного агітатора на волонтерських засадах.
Червоні:
– готовність до миру будь-якою ціною (читаємо на умовах Росії)
– відпрацьовування російських меседжів про утискання менших, непотрібність піднімати питання мови, конфесій, розвитку української культури, типу не на часі
– маразматичні розповіді про Україну на зовнішньому управлінні США/ЄС/масонів/грантоїдів/Джорджа і так далі
– сприйняття всього громадянського суспільства як ворогів
– обіцянки раю на землі (доплачувати за використання газу, деолігархізація з першого дня президентсва, 5-тирічку за три дні) без чіткої аргументації та плану досягнення цього блаженства.
– пряма залежність від одного з олігархів (тут скоріше рожева ніж червона)
Зелений:
– відстоювання відкритих виборчих списків. Для діючих політиків у владі – докладання максимуму зусиль їх впровадження, для тих хто намагається потрапити – максимум зусиль у внесення їх на порядок денний
– відсутність корупційного шлейфу (аргументованого). Ідеально – як в кандидата, так і в найближчого оточення
– розуміння команди, яка буде йти в парламент для підтримки програми кандидата в Президенти
– чітка орієнтація на євроатлантичний вектор інтеграції з навністю плану активізації цієї роботи (+ виконавців)
– налагоджена система взаємодії з громадськими організаціями в Україні та авторитет серед бізену та міжнародних партнерів
– підтримка приватизації держактивів (для діючої влади кроки по втіленню цього процесу), зокрема і державних земель
– кроки по підвищенню конкуренції українського культурного продукту, відстоювання української ідентичності
– визнання ключовим завданням гаратування безпеки в Україні, відтак наявність чіткого плану щодо Криму, окупованих територій, вимушених переселенців, залучення діаспори для популяризації української позиції в світі
Перелік не повний, уточнюється та розвивається.
Мій портрет наступного Президента – стриманий ліберал з огляду на війну в економіці, поміркований консерватор у питаннях ідентичності та культурного розвитку, євроатлантист з розумінням суб’єктності України в цьому процесі, рівновіддалений від олігархів, з власною командою чи готовністю її формувати і розумінні як.
Голосуватиму не за того, хто може виграти (я часто голосував проти когось, поки це результату не приносило), а хто буде найближчий до цього образу. Перше оголошення мого шортліста (хто таки може отримати мою підтримку) до 10.02, коли весь список буде оголошено.
І так, я готовий максимально допомогти такому кандидату з’явитися, реалізуватися і закріпитися. Як активний громадянин.