За його словами, Смешко спочатку “успішно розвалив свого часу Головне розвідувальне управління, потім, вже в якості голови СБУ наповнив пройдисвітами цю організацію”. Далі публікуємо повністю скандальний текст Мазуренка:”Але може саме це і потрібно було його покровителю, який старанно просуває Смешка у службових лабіринтах. Адже його покровителем був сам Віктор Медведчук. Беззавітно люблячи гроші, Смешко регулярно промишляв торгівлею зброєю. Навіть на пост глави СБУ він входив з кримінальною справою на найближчих “сподвижників” (Юрія Прокоф’єва, Олександра Сарнацького і Олександра Галаку) за підробку документів на ввезені контрабандою пістолети. Медведчуку довелося тричі телефонувати Піскуну, щоб ГПУ закрила справу. Маючи такий “дах”, Смешко не гребував “бізнесом”, який реально б’є по обороноздатності нашої країни. Так, разом з майбутнім наступником на посту глави ГУР і партнером по бізнесу Олександром Галакою, він штовхнув в Еквадор в 1998 році зняті з бойового чергування зенітно-ракетні комплекси. За успіхи в зниженні обороноздатності країни всесильний глава адміністрації Кучми, Медведчук – ставить Ігоря Смешка керівником Комітету з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю при президенті і за сумісництвом – заступником Секретаря РНБО. Секретарем РНБО тоді був партнер Медведчука по СДПУ (о) Є.Марчук. Хто не в курсі, Комітет з ВТС і ЕК був головним оператором торгівлі зброєю, отриманого від роззброєння української армії. Шкоди нашій обороні за часів Кучми було завдано не набагато менший, ніж за часів Януковича. За “відмінні” результати на цьому терені Медведчук у 2003 році забезпечив призначення Смешка на пост глави СБУ. Він несамовито намагався довести, що не годував Віктора Ющенка діоксином під час сумнозвісної вечері на дачі у Сацюка. Але той був упевнений в зворотному, так як за спиною глави СБУ маячила фігура Медведчука. Ставши президентом, Ющенко позбавив Смешка посади, а Сацюку довелося бігти з країни. Взагалі, якщо згадати, чим запам’ятався Смешко в якості глави СБУ – то це перш за все незаконне стеження і прослуховування опозиції, а також призначення на високі посади відвертого бандита Сацюка (1-ий заступник голови СБУ), і шахрая, який не має ні найменшого поняття в розвідці – Синянського.
Ближче до заходу епохи Януковича з усієї лампасної братії залишається лише кілька реальних персонажів, і перш за все – ще одна довірена людина Медведчука – Микола Обіход. Свого часу він був звільнений Геннадієм Васильєвим з ГПУ, незважаючи на заслуги в справі Лазаренка і пресування Тимошенко, і знайшов притулок в команді Медведчука в СБУ – заступником у Смешка. За часів Януковича “нерозлучникам” вдалося монетизувати, те, чим займався переважно Обіход: вони наймаються до Партії регіонів підтримувати дискредитацію Юлії Тимошенко. Обіход пише книгу, а Смешко їздить по міжнародних конференціях (в Парижі, Берліні, Римі і т.д.) і роздає інтерв’ю про причетність екс-прем’єра Юлії Тимошенко до фінансування вбивства депутата Євгена Щербаня.
За цим вельми прибутковим заняттям їх застав Євромайдан, перемога Революції, втеча Януковича, анексія Росією Криму, початок АТО і президентські вибори, які виграв Петро Порошенко. Фактично, в той час, коли народ вже виходив на Майдан – Смешко продовжував обслуговувати інтереси Януковича-Медведчука. Медведчуку, який хотів отримати монополію “таємного парламентера” з Путіним, потрібна була своя людина в новій адміністрації президента. Такою людиною став Смешко.
Тих, хто не знається на договорняках, здивувало, коли Порошенко 7 жовтня 2014 року призначив Ігоря Смешка радником і керівником Комітету з питань розвідки. При цьому майже ніде в коментарях це призначення не пов’язали з іншим призначенням: 10 жовтня 2014 року головою Донецької обласної держадміністрації (потім – ВГА) став генерал Олександр Кіхтенко, який на виборах 2014 року очолював передвиборний список смешковської партії “Сила і честь”. Протрималися обидва недовго. У 2015-му Смешка і Кіхтенка звільнили з різницею в кілька місяців. Але чому Петро Олексійович наблизив до себе людину з огидною (прямо скажемо) репутацією? Відповідь – банальна. Контакти з Медведчуком компрометували президента, тому потрібен був сірий і непримітний контактер, поява якого, як в АП, так і в офісі Медведчука не привертала б особливої уваги. Ідея відродити Комітет з розвідки, що вже існував при Кучмі, і очолюваний Смешком з 1995 по 1997 рр, за чутками, стала хорошим прикриттям для людини Смешка.
Він не розповів Петру Олексійовичу, що єдиним результатом роботи старого Комітету під його керівництвом стало викачування інформації з СБУ, Міноборони і кримінальної розвідки ГУБОЗ МВС в інтересах його господаря – нібито для роботи з міжнародних злочинних синдикатів. Насправді вони намацували тіньові фінансові потоки (торгівля зброєю, виведення капіталів через схеми, контрабанда) і самі сідали на них… Кадрові призначення, ініційовані Смешком, так само диктувалися політичними і бізнес-інтересами його патрона. Володимир Сацюк, Олег Синянський, Микола Обіход і багато інших, будучи заточені на бізнесові та політичні інтереси Медведчука, як зайчики, виконували будь-які його доручення. Дружини і діти близьких до Смєшка діловарів і вихідців з ГРУ (Сарнацький, Галаки, Сацюка і т.д.), а так само його власна дружина Юлія Михайлівна Смешко, були зафіксовані співзасновниками ТОВ “Бізнес-консалтинг центр”, який поєднує невинну дослідницьку діяльність з поставками зброї авіакампанії “Volare”.
Не дивно, що з призначенням Смешка в 2014 році керівником Комітету з питань розвідки, президент замість інформації отримував дезінформацію, а замість координації роботи спецслужб – підкилимну гризню і роздування щік в пустопорожніх інтерв’ю. Положення Ігоря Петровича ускладнювало й те, що він посварився з тієї своєю свитою, яка в 2003-2005 рр “грала короля” в СБУ. Покійний Андрій Таранов, якого він привів в СБУ з ГУР і дипмісії в Ізраїлі – спочатку керівником свого апарату, а потім керівником Департаменту контррозвідувального забезпечення економіки, нібито відкрито посилав колишнього шефа подалі. З 2005-го їх уже нічого не пов’язувало. До свого призначення Таранов вийшовши на пенсію, працював начальником безпеки в ТОВ “Ренесанс Капітал”.
Пізніше, коли Смешко на пару з Обіходом чмирив на гроші ПР Юлію Тимошенко, Таранов розрулював серйозні бізнес-питання КМДА, Євро-2012 і аеропорту “Бориспіль”. Тому, коли Ігор Петрович з’явився в коридорах АП, його колишній начальник апарату м’яко кажучи, не зрадів. Як і екс-глава СЗР Микола Маломуж, який змінив свого часу Синявського. Між Тарановим і Маломужом з одного боку і Смешком з іншого вибухнула словесна дуель в ЗМІ. Варто було Таранову заявити в інтерв’ю “5 каналу”, що Україна в змозі самостійно забезпечити протиповітряну оборону і не чекає, що США нададуть їй переносні зенітно-ракетні комплекси, як Смешко накидався на нього, фактично називаючи профаном, який багато на себе бере. “Питання організації протиповітряної оборони поза компетенцією Таранова, а тому заступник голови АП повинен був отримати попереднє письмове погодження подібної публічної заяви у командувача Військово-повітряних сил, начальника Генерального штабу і міністра оборони України”, – заявляв екс-глава СБУ . Але багатослівність і відсутність реального вихлопу погубило мертвонароджений розвідкомітет. Не без сприяння Таранова в бюджеті 2015 року на його діяльність практично не виділили коштів. А навесні 2015-го і зовсім розформували, знизивши Смешка до рівня радника президента. Його відсунули від можливості закидати дезінформацію в силові структури і керівництву країни, залишивши, мабуть, тільки функції таємної сполучної ланки з кумом Путіна. І поки в оточенні президента є такі “радники”, Медведчук може спокійно працювати в Україні”.
