Авторка розповіла, що до написання книги її підштовхнув український журналіст Юрій Бутусов. Раніше у неї було велике бажання написати про війну, але вже після її закінчення.
“Ця книга абсолютно документальна. У ній справжні імена та прізвища, справжні позивні. У ній опис тільки справжніх подій, справжні дослівно представлені діалоги. І водночас, ті люди, які вже читали книгу, кажуть, що вона не суха, читається легко”, – зазначила Білозерська.Щодо назви книги “Щоденник нелегального солдата” – нелегального, тому що Українська добровольча армія і досі не увійшла до складу офіційних силових державних структур. “Відповідно, весь час, що ми воювали, ми перебували на фронті ніби нелегально. Ми не мали права там перебувати, ми не повинні були там бути”, – пояснює офіцерка.“Це книга-фотографія, фіксація на папері відтинку реальності – наших боїв, нашого побуту, нашої мови, почуттів, емоцій. Я написала її для того, щоб майбутні історики, автори майбутніх художніх книг і сценаристи художніх фільмів знали подробиці, без яких немає правди: не лише про бої, а й те, як ми добували зброю, у що вдягалися, як розмовляли, що їли, що пили, з чого сміялися, як лаялися”, – розповіла авторка.У книзі описані історії не тільки з життя Білозерської, а ще багато історій її знайомих військовослужбовців.
Боєць Української добровольчої армії Володимир Дорошенко зазначив, що багато історій з війни не можна було включати до книги через їхню секретність:
“Ми у цій книзі передали ту інформацію, яку змогли. Якщо взяти увесь об’єм історій і подій, які з нами сталися, то тут потрібно писати 5-6 томів. Тобто є ще підрозділи, люди, які служать, якісь добровольчі формування, про які ми не можемо подавати інформацію”.Обсяг книги – 584 сторінки. У ній вміщено 340 кольорових фотографій, 13 карт-схем бойових операцій.
“Це моя данина усім побратимам, живим і мертвим. Це рукотворний пам’ятник унікальному явищу – українському добровольчому руху”, – наголосила Олена Білозерська.
Інна Мартинюк
