«Після того, що я пережила на Суспільному телебаченні, перестала довіряти людям», – Ірина Демчук

Після публікації “Наталю, які ефіри? Куди ви рветеся?!”, – тернопільську журналістку не допускають до ефірів на телебаченні” до нас звернулася колишня колега Наталі Лазуки – Ірина Демчук. Вона виявила бажання розповісти про свою історію на Суспільному. Саме у кінці грудня минуло року Ірина написала заяву на звільнення. Каже, що просто не витримала хамського ставлення і принижень. До того ж її цинічно обманули – перевели на декретне місце.
– Ірино, яким же був твій досвід роботи на Суспільному в Тернополі?
– Я звільнилася в кінці грудня. Подарунок на Миколая Суспільне мені зробило. Я була шокована. Від 2004 року працювала на каналі, а мене перевели на декретне місце з постійного. Я дуже любила свою роботу, без телебачення себе не уявляла. У той момент була у відділі спортивних програм. Мене покликали в кадри і повідомили, що мене переводять на декретне місце. Я навіть втішилася спочатку, що буду у відділі «Файний ранок». Думала, що буду ведучою, тому що за плечима багато прямих ефірів і зйомок програм. Навіть було таке, що тричі в тиждень вела прямі ефіри. Крім того, готувала сюжети для новин. Не раз бувало, що після прямого ефіру одразу треба було бігти на зйомку сюжету. Вела різні програми – «Юридична консультація», «Податкова інформує». Юристи колись жартували під час зйомок: «Дай Боже, щоби тобі не довелося до нас звертатися». Але тепер розумію, що потрібно звернутися.
Словом, мене покликали у відділ кадрів і сказали: «Пиши, пиши заяву бігом. Добре, що ще так, бо взагалі не будеш працювати». І це було якось так швидко, під тиском. Спочатку, як я вже сказала, втішилася, що на ранкових ефірах, але коли повідомили, що на декретне місце, мене це засмутило. Але думала, що це все через реформи і якось воно буде. А як дійшло до діла, то була вражена, що за стільки років роботи на ТТБ не знайшлося місця.
– Тобто зразу ти не особливо засумнівалася, коли сказали про декретне місце?
– Я не подумала, що мене отак можуть використати. Гадала, що з часом все зміниться. А коли мене перевели у відділ «Файний ранок», мною там не особливо втішилися. Реакція колег була така – мовляв, що ти тут робиш… Навіть коли нічого не говорили відкрито, весь час спостерігала за виразами облич постійно незадоволених молодих людей. Мене ігнорували, ставилися до мене зневажливо. Зі мною ніхто не розмовляв. Всі ми люди і у той час моя дитина хворіла на запалення легень. Говорили, що це ж не я хвора, а моя дитина, тому могла би ходити на роботу. Ті люди не можуть це розуміти, бо в них немає дітей. Дай Боже, щоб у них були діти. Людина, яка не є мамою, ніколи не може того зрозуміти і ввійти в моє становище. Можливо таке зневажливе ставлення до мене було через мій вік, бо після 30-ти чи 40-ка років там важко. Але це відносно. Не всі виглядають у свої 27 чи 30 як я в свої 40. Не соромлюся свого віку. Я задоволена собою.
– А яку позицію займало тоді керівництво?
– Керівництво підтримувало маніпуляторів. Колись я часто приходила на інтерв’ю на Ух-радіо як співачка, то тоді ми дуже гарно спілкувалися з уже теперішньою продюсеркою Суспільного Зоряною Биндас. А потім… що тут казати? Знаєте, колись я дуже довіряла людям. А після того, що пережила на Суспільному, не маю довіри ні до кого. Хоч би одна людина, з ким я пропрацювала купу років на телебаченні, щось сказала у мій захист. Хоч би хтось мене підтримав… Хотіла тоді якоїсь допомоги від колег. Міг би хтось запропонувати – може ми Іру переведемо кудись в інший відділ, на радіо, наприклад. Ніхто мене не підтримав. Ніхто. Я була сама. Всі ігнорували. Мабуть, усі боялися за свої місця. Тепер думаю, чому бояться? Тримаються чомусь того каналу. А можливо вони бояться, бо їх на інші канали не візьмуть? Бо все-таки якщо люди впевнена у своїй професійності, чому вона не йде на той чи інший канал, а топить своїх колег? Вони тепер кажуть – а ми не знали, що навколо тебе таке творилося. Брехня, що не знали. Всі все знають. Просто бояться за себе, за свої посади. Не можу зрозуміти, чому продюсер не втрутилася у це все. Чому вона це не припинила, оскільки вона продюсер телеканалу? Якщо бачиш, що працівників виживають, чому нема реакції? Це ж твої люди. Чому не втрутитися, не сказати, не порадитися, а просто збоку спостерігати за тим, що відбувається? Я розумію, що всі молоді і амбітні. Але знаючи, яка ситуація у мене, що я з малою дитиною, ну як так, не запропонувати абсолютно нічого? Просто всі мовчки спостерігали і спостерігають далі.
Знаєте, мене у «Файному ранку» називали тупою. Але ж ми всі люди творчі, кожен свій сюжет може написати по-своєму. Я спочатку думала, що не підходжу їм, бо недобре написала сюжет, наприклад. Але це ж не точні науки, що два на два – буде чотири і ніяк не інакше. Ми всі по-іншому напишемо. А було таке, коли одна з колег пропонувала іншим, мовляв, давайте, ми скажемо, що Іра недобре зробила сюжет – і тоді одна догана, друга догана й вона піде з роботи. Було навіть таке, що я пропонувала 20 тем для зйомок сюжету, жодна тема керівниці «Файного ранку» не підходила. Я після того навіть йшла до колишньої директорки телебачення. Казала: «Поможіть знайти тему, бо жодна не підходить». В результаті, навіть ті теми не підходили, які допомагала знайти авторитетна людина в журналістиці. Тому що це я. Тому що ціль – вижити людину з колективу.
Коли мене тупо «поперли», мені одразу треба було подати до суду. Впевнена, що я би виграла. Але в мене тоді було повно особистих проблем і мені було просто не до того. Час покаже. Можливо ще й подам до суду. Мене не мали права переводити з постійного місця на декретне. Це грубе порушення. Я не можу зрозуміти, чому за стільки роботи на каналі зі мною так поступили.
– Як склалося життя після звільнення?
– Дякую Богу, що мене доля звела із депутатом Ларисою Римар. Я їй розповіла про свою ситуацію і спитала, чи нема у неї роботи в музичному коледжі. Вона поставилася до цього з розумінням і взяла мене на роботу. Не побоялася, що я можу бути нібито конфліктною, бо опинилася в центрі конфлікту. Вона усе зрозуміла. Я спокійна, врівноважена людина, але не витримала того всього.
Мене дуже вразило інтерв’ю з Наталією Лазукою, з якою я також роки пропрацювала. Велика їй повага за сміливість розповісти про все, що твориться на Суспільному. І я подумала – о, я також хочу сказати про свій досвід. Це все правда, що так витісняють з колективу людей, які працювали раніше і в яких є за плечима великий досвід роботи. Не знаю, як в інших редакціях, але це все є у редакції «Файний ранок». Я це все також пройшла особисто. Просто Наталя не побоялася про це говорити вголос, а я – просто промовчала, проковтнула все. Але після того довго була в пригніченому стані, майже рік. Пережите відбилося на мені. Мене просто обдурили, сказавши писати заяву на перевід на декретне місце. Ну це ж зрозуміло, що я не мріяла про це роками, коли працювала на постійному місці роботи. Вирішила про все розповісти, бо просто набридло бути дурною і обманутою.
– Ірино, коли ти остаточно зрозуміла, що на Суспільному тобі вже не працювати?
– Та вже почала шукати іншу роботу з осені. Декретне місце було до травня. Як можна зараз опинитися без роботи, коли виховую дитину? Розуміла, що все йшло до того, щоб мене тупо вижити з колективу. Я ще працювала, а вже десь два місяці до нас ходила на стажування дівчина, яку готували на моє місце. Ще й посилали її зі мною на зйомки, щоб я її вчила, як працювати. Уявляєте, який цинізм? Але вибачте, якщо я така тупа, як вони казали, то чому я її мала вчити і розповідати, як це все робити? Є людина, завредакцією Ірина Прокопишин, вона би мала тим займатися, а не я. Тобто я ще працювала, а тут вже на мене «кинули» людину, щоби я пояснювала їй, як працювати. Мене виживали з роботи і ми з нею ще на одні і ті ж зйомки ходили, разом писали. Яка зараз журналістика на Суспільному? Посидять в інтернеті, подивляться теми на сайтах і йдуть те саме робити. Тобто дублюють. І ще хочу сказати. Якщо я пішла з роботи, на моє місце прийшла людина, то чому та дівчина і досі працює? У травні вийшла колега з декретної відпустки, на місце якої перевели мене, а потім взяли нову людину. Якщо ви хочете за законом працювати, то давайте будемо об’єктивними. Чому та людина дотепер залишилася? Може тому, що вона є подругою однієї з ведучих «Файного ранку»? Тобто її змогли перевести на іншу посаду, а мене – ні. Значить, місце було. Я питала тоді керівницю «Файного ранку», що мені робити, чи я маю йти з роботи. Вона відповіла: «Так, маєш йти». Просто не хотіли, щоби я працювала. Мають своїх.
До речі, щоби на роботі доколупатися до мене, навіть переглядали моє робоче відео. Пам’ятаю, як я знімала сюжет до 1-го вересня про те, у скільки обійдеться піти дитині до школи. То просто мої робочі зйомки переглядали і вишукували, до чого би то вчепитися. Пам’ятаю, ми знімали на ринку, багато людей, треба було дитинку розвернути до відеокамери. Я її розвернула. То на роботі казали, що я її шарпала. Вчепилися – пиши пояснюючу. Дитину я шарпати не можу, бо я сама – мама. Наголошую, що роками чекала на свою дитину. Тобто взагалі дуже люблю діток. Просто чіплялися до будь-чого. До речі, методами не перебирали. У самий день мого народження продюсерка і менеджер викликали мене і казали, щоби я писала пояснюючу записку за програму, яка була в ефірі ще три місяці тому. Знайшли якусь помилку, ніби я якусь помилку зробила. Потім я ходила до людини, яка монтувала ту програму, вияснювала, що і чому. Мені просто хотіли зіпсувати день народження. Програма була три місяці тому в ефірі і саме в цей день знайти якусь помилку – це теж неправильно. До речі, от недавно дивилася «Файний ранок». 12 грудня у прямому ефірі ведучі тричі неправильно назвали прем’єр-міністра України. Не думаю, що хтось писав пояснювальну чи отримав догану за це.
– Який висновок ти зробила після пережитого?
– Що на Суспільне просто прийшли слабкі люди, які думають, що зловили Бога за бороду. Не фахівці, які бояться конкуренції. Чому Наталю Лазуку не допускають до ефірів? Вона ж сильна журналістка. Бо бояться, що зробить свою роботу добре. Колись я сиділа в кабінеті і почула, як керівники «Файного ранку» обговорювали перспективи. Зайшла мова про те, що мають виходити колеги з декретних відпусток. Вони сказали: «Нам декретниць не потрібно. Хай йдуть в інші редакції, тільки не до нас. Нам нікого не треба».
Нічого насправді не змінилося. Спостерігаю зараз за ведучими «Файного ранку». Та це ж той самий «Ранок з ТТБ», який і я вела. Просто студія і назва змінилися, ну і ще пару рубрик додали. Все те саме. Нічого нового у розмовах з гостями не придумали. Запитання цілком стандартні. Ну хіба що кидаються подушками і вважають, що це дуже смішно.
Шкода, що все так змінилося в гірший бік. Лариса Михальська, Роман Заєць, Богдан Грабовський, Богдан Бекесевич, Людмила Островська, Євген Баров, Ярослав Бенза досі залишаються для мене авторитетами. Тоді було в кого повчитися. Таких інтелігентів на Суспільному тепер нема і невідомо, коли будуть.