111

З Тернополян знову кепкують на всю Україну. У доволі прогресивній програмі “Рагулі” Тетяна Микитенко висміює людську тупість. Правда, Тетяна розглядає нашу історію через істерію з коронавірусом. Воно й зрозуміло, вона не знає в обличчя мера Тернополя, якого посадили за стіл, щоб набожні краяни знову проголосували за остогидлого Сергія Надала

У приміщенні курії Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ відбулася прес-конференція на тему перебування в Україні святої реліквії тернового вінка Господа Нашого Ісуса Христа. Архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Василій Семенюк розповів, що унікальна реліквія нібито містить одну із колючок Тернового Вінка Ісуса Христа. Привезуть вінок з Абатства Бенедектинців в Солем, що поблизу Парижа (Франція).

Як відомо, у середньовіччі такою маячнею захоплювались церковники, щоб отримати прибутки у вигляді тисячі паломників. У нашому випадку хочуть монетизувати реліквію у вигляді перемоги на виборах Сергія Надала. Про те, що церковники у Тернополі обслуговують владу вже й згадувати не має сенсу.

У середні віки християнські реліквії були цінним активом для храмів і монастирів. Вони підносили авторитет місця, в якому зберігалися, і приваблювали жертводавців. Особливо прибутковими були артефакти, пов’язані з тілесністю Ісуса Христа й інших героїв Святого Письма: мощі, волосся, зуби, нігті, піт, сльози, сеча, фекалії та крайня плоть.
Показ Європі у 8 столітті крайньої плоті Ісуса Христа — священного препуція — пов’язаний з Карлом Великим. Найімовірніше, королю франків на весілля його подарувала візантійська імператриця Ірина Афінська.

Ілюстрація «Біблії Жана де Сі», Буття 17:23-26. Франція, 1355—1357

Карл Великий передав реліквію папі Льву ІІІ. Вона зберігалася в особистій каплиці пап до розграбування Риму 1527 року. За переказом, солдата, який украв препуцій, схопили в італійській Калькаті, де святиня і лишалася до 20 століття.

При цьому в різний час хранителями крайньої плоті називали себе собори й монастирі ще в 17 містах по всій Європі (Ле-Пюї-ан-Веле, Шартр, Шарр, Мец, Конк, Лангр, Фекам (Франція), Сантьяго-де-Компостела (Іспанія), Антверпен (Бельгія), Гільдесгайм (Німеччина) й інші).
Навіть у Середні віки не всі вірили у святість препуція. Чи обрізаний Христос — поширена тема в суперечках теологів. Це визнавали можливим, оскільки пророк був євреєм, отже, над ним мали здійснити обряд восьмого дня від народження — 1 січня за католицьким календарем і 14 січня за православним.

Критики поклоніння препуцію посилалися на думку святого Августина: оскільки тіло Христа піднеслося на небеса, його частинка мала прямувати туди само.

Утім, достовірності артефакту в 14 столітті додала свята Бригіта Шведська (1999 року папа Іоанн Павло ІІ проголосив її покровителькою Європи), черниця і ясновидиця. У видінні Бригіти янголи поклали препуцій їй на язик, і вона відчула насолоду в усьому тілі. Це дозволило католицькій церкві визнати святість крайньої плоті, а хранителям — збільшити доходи. Охочі доторкнутися до препуція збиралися в багатотисячні натовпи, адже йому приписували чудодійні властивості.
Під час Реформації культ реліквій зазнав нищівної критики. Мартін Лютер сказав: «Якщо зібрати всі тріски Животворного Хреста, то можна скласти баржу». Жан Кальвін говорив, що обсяги зібраного церковниками грудного молока Діви Марії викликають підозру, чи не була вона коровою. Більшість екземплярів препуція були знищені в ті роки або під час Великої французької революції.

Сьогодні питання істинності препуція перед католиками не постає. 1900 року, після «відкриття» чергового екземпляра у Франції, папа Лев ХІІІ пообіцяв відлучати від церкви за роздмухування інтересу до крайньої плоті Христа. 1954-го заборона була посилена, і тепер за проступок загрожує максимальна, найганебніша форма відлучення.

Пристановищем останнього артефакту називають місто Кальката в Італії. Тут він зберігався до 1983 року, коли був викрадений. За однією з версій, так представники Ватикану припинили шанування шкіри статевого члена, що стало в 20 столітті смішним і компрометувало церкву.

За офіційним повідомленням церковників, терновий шип стане доступним для наївних  у двох локаціях: Мала Базиліка Зарваницької Матері Божої с. Зарваниця, а, відтак, у Архикатедральному Соборі УГКЦ Тернополя.

Графік перебування:

26 березня – початок молитовного вшанування Реліквії Марійський духовний центр «Зарваниця», за адресою: с. Зарваниця, Теребовлянський район, Тернопільська область

(з 26.03.2020 до 28.03.2020);

28 березня,15:00, – виїзд Реліквії до Архикатедрального Собору м. Тернополя;

18:00 – зустріч Реліквії та початок молитовного вшанування в Архикатедральному Соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці, за адресою: місто Тернопіль, вулиця Сагайдачного 14, 46001, Україна (з 28.03.2020 до 03.04.2020);

2 квітня, 23:00, – завершення молитовного вшанування Реліквії.

Підписуйтесь на наш ТЕЛЕГРАМ-КАНАЛ

Долучайтесь до нашої групи у Вайбері

Ми в Instagram

Наша сторінка в facebook

Ми у whatsapp

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.