“Нє нада рєзать па жівому!” “Так історічєскі слажілось.” “Какая разніца кто і на каком язикє раґаваріваєт – лішь би чєлавєк бил харошій”. Це лише декотрі з тих “аргументів”, які московити і так звані “русскоязичниє укрАінци” висувають в захист язика московської імперії в Україні. А як же ж не різати “по живому”, коли організм потребує хірургічного втручання? Не різання зовсім або різання “по мертвому” неодмінно призведе до смерті! До смерті української мови і українського народу. Бо “Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову” (Л. Костенко). Та й історично воно не складалось так само собою, а так методично і цілеспрямовано складали імперські ідеологи впродовж століть (особливо – ХХ століття).
Ну, а про хороших людей, які нам навіть “старшим братом” нав’язувались, маємо щоденне нагадування повідомленнями з фронту про ранених та загиблих наших захисників, які обороняють Україну від того ж ворога, що і 100 років тому. Мова є тим первісним стрижнем, на якому формувався кожний народ – його фольклор, вірування, звичаї, писемність, ментальність. Це завжди добре розуміли кремлівські імперські пропагандисти, намагаючись будь-якою ціною викорінити з щоденного життя мову народів, які підкорила імперія.
А сьогодні, в інформаційну епоху, мова кожної держави, яка була колонією Московії, стає одним з основних факторів національної безпеки. Недаремно казали стародавні римляни: “Чия мова — того й влада”. Тому, боротьба в Україні за розширення сфери функціонування української мови – це боротьба за саме існування країни й нації, за нинішній статус і політичне майбутнє України. Давно назріла потреба задуматись кожному, хто страждає роздвоєнням особистості: вважає себе українцем, але послуговується язиком одвічного ворога України. Вчитайтесь, вдумайтесь і зрозумійте про що говорить Володимир Даль. ХТО ВИ Є? “Ні покликання, ні віра, ні сама кров не роблять людину належною до того чи іншого народу. Дух, душа людини — ось де треба шукати причетність її до того чи іншого народу. Чим же можна визначити приналежність духу? Звичайно, проявом духу — думкою. Хто на якій мові думає, той тому народові й належить.” ___ Оригінал тут: (Мельников П.И. Воспоминания о Владимире Ивановиче Дале // Русский вестник. – 1873. – № 3. – С.340).
Бути язичним громадянином після 30-річного часу незалежности України та семи років загарбання Московією Криму та частини Донбасу має стати ганьбою для тієї особи, бо своїм язичієм засвідчує приналежність до народу-розбійника, який навіть в ХХІ ст. нехтує нормами міжнародного співжиття.
Хочете отримувати новини в месенджер? Підписуйтеся на наш ТЕЛЕГРАМ-КАНАЛ чи долучайтесь до нашої групи у Вайбері Ми є також в Instagram , у facebook та whatsapp
