Березовий сік – це рослинний продукт, який постійно породжує запеклі дискусії.
Чи справді він корисний? Чи шкодить заготівля соку деревам? А як цей процес заготівлі взагалі регулюється – де можна, а де ні збирати березовий сік?
З технічної точки зору соком він не є, адже під цим терміном розуміють рідину, отриману шляхом механічної обробки фруктів чи овочів.
А от з деревини беріз ні фреш не вичавиш, ні у блендері смузі не зіб’єш. Для зручності я все ж називатиму цей продукт традиційно – соком, але з’ясуймо, яке його походження?
Як утворюється березовий сік
Для добування березового соку існує коротке часове вікно, яке починається з першим весняним потеплінням всередині березня, коли середньодобова температура сягає 5-6°, а завершується, коли вже розпускається листя.
У цей час триває процес, відомий під назвою весняного сокоруху. Після зимового відпочинку дерево готується відновлювати активні процеси життєдіяльності. Необхідно швидко створювати нові вегетативні органи, а невдовзі і суцвіття та плоди.
Для цього використовуються відкладені в серцевині дерева запасні поживні речовини, які під силою кореневого тиску разом з ґрунтовою водою транспортує нагору система водопостачання берези – трубки з мертвих клітин під назвою ксилеми.
Звучить це не дуже смачно, але багато поціновувачів прозорої солодкуватої рідини мають кардинально протилежну думку.
Свого часу я був одним із них. Ще до того, як вирішив стати ботаніком, у мене була коротка карколомна кар’єра збирача березового соку. Це був клас 5-6.
Збирали цю рідину ми не в лісі, а в лісопосадці поблизу найближчого поля. На “голку” заготівельника цієї сировини мене підсадили друзі. Саме вони мали особливий пристрій – свердлик, що відкривав дорогу у авантюрний світ збирача соку.
На три тижні заготівлі я перетворювався на жорсткого жайворонка, який вже о 5 ранку прямував зливати сік з пляшок та банок.
Дехто з колег використовував поліетиленові пакети. За добу загалом можна було зібрати від 2 до 7 літрів соку.
Коли на березах набрякали бруньки, а молоді листки готувалися прорвати їхні покриви, сік мутнішав, тік не так рясно і до нього все активніше хотіли дістатись мухи. Це був сигнал згортати заготівлю – вставляти в отвір суху гілочку, замазувати глиною, садовим варом чи мохом пошкодження дерева та вішати свердлик на цвях.
“Докори сумління”
І хоч у тій посадці ті берези ростуть і досі, затягнувши давні рани, я досі відчуваю докори сумління за ті два сокозбиральні сезони.
Звісно, збір соку шкодить дереву, адже таким чином людина виводить собі в офшор чесно зароблені рослиною поживні речовини.
Якщо дерево потужне, то його скарбнички запасних сполук все одно вистачить, але тут ще є інша значно серйозніша загроза.
Пошкодження стовбура та гілок відкриває ворота бактеріальним, вірусним та грибним інфекціям. У спеціальному дослідженні беріз на Алясці виявили збудника інфекцій у кожному другому отворі, з якого точили сік.
І тому, якщо ви вже практикуєте заготівлю березового соку, то вкрай бажано подбати про те, щоб береза не врізала дуба від такого природокористування.
Як правильно збирати сік
В Україні збір березового соку регульований. Для того, щоб збирати його в лісі, слід отримати дозвіл, який видають у регіонах, де практикують промислову заготівлю. Звісно, не може бути й мови про пошкодження дерев в об’єктах природно-заповідного фонду.
Але навіть якщо ви вирішили отримати сік на власній присадибній ділянці, то є кілька простих правил, як завдати меншої шкоди рослині.
Не слід пошкоджувати дуже молоду березу, краще дочекатися, коли діаметр стовбура буде суттєво більшим за 30 см.
Не слід покривати стовбур тисячею дірок та прив’язаних до них пакетів.
За можливості, краще мінімізувати площу ураження стовбура та не забувати закрити пошкодження тим же садовим варом.
Зараз деякі ентузіасти пропонують використовувати системи з крапельниць для ще меншого пошкодження дерева.
Але чи вартує гра в сокозбирання витрачених на це ремесло свічок та докорів сумління?
Чи насправді цілющий березовий сік?
У мережі та й в деяких публікаціях можна знайти безліч суперечливої інформації на цю тему. Його рекомендують вживати і при захворюваннях легень, і для лікування бронхітів, туберкульозу, фурункульозу, подагри, захворювань суглобів, екземи та, здається, всіх інших можливих хвороб.
Чи мають ці рекомендації якісь доказові основи? Відразу скажу, що подвійних сліпих плацебо-контрольованих досліджень, які є золотим стандартом для визначення ефективності, стосовно березового соку ніхто не проводив.
Тому для обґрунтованих роздумів над цінністю цього продукту варто проаналізувати його хімічний склад.
По-перше, варто зазначити, що склад березового соку вкрай мінливий.
Концентрація основних підсолоджувачів – глюкози та фруктози – у ньому найчастіше варіюється від 0,2 % до 2,25 %, а кількість цукрози (або ж сахарози) – ще менша.
Ці вуглеводи мало хто вважає корисними продуктами у великій кількості, тож березовий сік є малокалорійним напоєм: 4,6 ккал на 100 г, що у десять разів менше навантаження на ваш раціон, ніж ідентична порція Coca-Cola.
Можливо, варто пошукати користь у білкових компонентах березового соку? Справді, у його складі зафіксовано щонайменше 17 амінокислот, але вони всі – у вкрай низькій концентрації, яка також суттєво варіює залежно від часу та місця збору сировини.
Кількість жирів у березовому соку менша 0,1 %, тому ними теж у визначенні корисності варто знехтувати.
А от до мінералів слід придивитись уважніше. У соку беріз зазвичай досить багато Кальцію, Магнію, Калію, а денну норму Мангану можна отримати взагалі з 200-грамового келиха цього напою.
Серед біологічно активних сполук тут також представлені природний фенол бетулозид, тритерпен бетулін та тритерпеноїд бетулінова кислота, яким приписують антиоксидантну дію та деякі інші корисні властивості.
Цікаво, що дослідження концентрації цих компонентів показало, що їхня кількість суттєво більша у березовому соку, який зібраний в міських умовах, ніж у природних лісах. Очевидно, їхня кількість зростає у стресових для беріз умовах, що не зовсім збігається з уявленнями про цілющість соку саме з глибини лісу.
Березовий сік має вітамін С та вітаміни групи В, але їхні концентрації тут теж занадто низькі, щоб розглядати березовий сік за вагоме джерело цих нутрієнтів.
Таким чином, хоч склад березового соку не натякає на його потужні лікувально-профілактичні властивості, але цілком дозволяє вважати його корисним напоєм.
Проте також варто пам’ятати, що після збору сік не є біологічно стабільним, адже він збирається в умовах далеких від стерильних і тому споживати чи переробляти напій варто одразу, а зберігати сировину – в холодильнику.
В Україні та низці інших країн традиційним способом переробки соку є перетворення його на ферментовані напої на кшталт квасу з додаванням сухофруктів, злаків та інших компонентів.
Окрім того, в магазинах можна знайти промислово заготовлений березовий сік. Збір цієї сировини для продажу можливий лише за наявності дозвільного документа – “Лісового квитка”.
Промисловим збором соку займаються переважно в Рівненській, Житомирській, Чернігівській та Волинській областях з 1968 року.
Почавши з 43 тонн, обсяги виросли до 10 тисяч тонн у 1984 році. Сучасні обсяги заготівлі сягають показників понад 1 тисячу тонн.
Окрім того, березовий сік у багатьох країнах світу використовують для вироблення березового сиропу. Зі 100 літрів соку можна шляхом випарювання отримати близько літра цього солодкого продукту. Це не масова індустрія, яка за масштабами суттєво програє виготовленню сиропу з клену цукрового.
Олексій Коваленко, кандидат біологічних наук, bbc.com
Хочете отримувати новини в месенджер? Підписуйтеся на наш ТЕЛЕГРАМ-КАНАЛ чи долучайтесь до нашої групи у Вайбері Ми є також в Instagram , у facebook та whatsapp
