Знаєш, що я б могла? Нічого особливого…
Але я могла, варити тобі шикарну каву вранці, поки ти збирався на роботу.
Я могла робити тобі на вечерю сир з овочами і зеленню, так як це найкорисніша вечеря. А на обід я могла б готувати тобі борщ, найсмачніший з усіх, які ти коли-небудь пробував. Я могла б ввечері перед роботою, гладити твої сорочки, а потім вранці накидати їх на себе.
Я могла чекати тебе з роботи, у скільки б ти не повертався. Чи ні. Я могла б забирати тебе з роботи. Тихо сиділа б в машині і чекала, коли ти вийдеш втомлений, замотаний, закриєш двері і залишиш суєту за ними. Тоді я включала б спокійне радіо, і ми їхали мовчки. А потім, вдома, я могла б покласти твою голову собі на коліна і ніжно гладити, забираючи твою втому.
Я могла б розповідати перед сном тобі красиві історії, під які ти засипав спокійним сном. Я могла б тримати тебе за руку, якщо б ти вночі прокидався від жаху. Тобі тоді було б не так страшно і самотньо. А коли ти не хотів говорити, я могла б мовчати. Мовчати стільки, скільки потрібно. Хоча це так для мене важко, але заради тебе я б могла.
Коли ти слухав у навушниках музику, я могла б наливати тобі вина в келих, не відволікаючи своєю присутністю. А коли тобі потрібно було говорити, я могла слухати тебе годинами. Я могла дивитися з тобою фільми, і ми б обов’язково сміялися або плакали разом.
Я навіть могла б тебе не ревнувати, хоча повір, я дуже ревнива. Але я могла бути впевнена, що найкраща з усіх, хто був до мене. Я могла бути найкрасивішою жінкою для тебе, і ти б пишався мною. Я могла б любити тебе тією любов’ю, яка дається один раз в житті небесами. Безумовною любов’ю, нічого не вимагаючи натомість.
Я могла б спати з тобою під однією ковдрою. Це важливо, не смійся. Набагато зручніше спати під різними, але я б змогла, під однією, з тобою.
Я могла б оберігати твою душу від сліз, забирати твої печалі собі. Я могла б безустанно повторювати тобі, що ти найкраща людина на цій землі. Я могла зробити тебе щасливим.
Я могла б бути хмарою, що закриває тебе від палючого сонця. Думкою, що викликає посмішку на твоєму обличчі. Дощем, теплим літнім дощем, який змиє твої печалі …
Океаном – безкрайнім, бурхливим, але в якому ти ніколи не потонеш. Я могла бути вогнем, жарким, полум’яним, що зігріває, який ніколи тебе не обпече. Або яскравим світлом, що вказує тобі шлях…
Я все б могла, повір! Але скажи мені, а ти все це можеш? Адже відносини – це кроки назустріч, а не в одну сторону! Інакше – це вже не стосунки, а хвороба!
Василина Савицька
