Як розповідає мама Світлана, Назар був надзвичайно патріотичним хлопцем. Дуже хотів служити у війську, втім мав зайву вагу та з першої спроби до армії його не взяли. Хлопець поставив собі ціль схуд з 94 до 72 кг. Друга спроба виявилась вдалою. З 2017 року — декілька ротацій в АТО. А 13 лютого цього року подзвонив матері та сказав, що їде знову у свою військову частину, бо скоро буде війна… Матір не вірила до останнього… 
Спершу Назар звільняв Київську область від окупантів. Він на власні очі бачив усі події в Бучі, Гостомелі, Ірпені. Події, котрі шокували весь цивілізований світ… Ще тоді, згадує мама Світлана, вона зателефонувала йому та сказала, що він її Герой. А він як завжди скромно відповів: «Мамо, я не герой. Я простий піхотинець…» 
За день до смерті Назара нагородили відзнакою «Хрест сухопутних військ України». І це лише одна з багатьох відзнак Героя…
Загинув Назар, захоплюючи разом із побратимами ворожий блокпост на Харківщині. Окупанти влучно поцілили гранатою…
Герої не вмирають. І це правда. Пам’ять про Назарія назавжди житиме в серцях чортків’ян та усіх українців, повідомляє Чортківська міська рада.
Спочивай з Богом, Герою!..
