Закон про національні меншини набуде чинності 1 липня 2023 року. Його ухвалення було однією з обовʼязкових умов для подальшого вступу України до ЄС. Але може бути так, що документ, який мав стати ще однією сходинкою до Євросоюзу, може перетворитися на доволі неприємний барʼєр. Чому так – пояснили аналітики Центру спільних дій.
Захист національних меншин – чутливе питання і для ЄС, і для наших найближчих сусідів по західний бік кордону, і для нас. За даними перепису 2001 року кожен четвертий українець назвав себе представником нацменшин. Найбільш численними групами були росіяни, білоруси, молдавани та кримські татари. Скільки і яких нацменшин в Україні зараз? Держава після 2001 так і не змогла провести загальний перепис населення. Хоча в демократичних країнах нормою є проводити перепис щонайменше кожні 10 років.
Що саме ухвалили народні депутати? Передусім, новий закон закріплює повніше визначення поняття “національні меншини”, деталізує їхні права, свободи та обов’язки. Це створює основу для інтеграції меншин в політичний, економічний, культурний та освітній простори України.
Національні меншини матимуть широкі мовні права: вони зможуть видавати друковану продукцію рідною мовою коштом державного чи місцевого бюджетів і відкривати спеціалізовані книгарні без дотримання норми, що половина книг чи інших друкованих матеріалів обовʼязково має бути державною мовою. Приватні школи зможуть обирати мову навчання за умови, що українську викладатимуть на рівні, затвердженому державним стандартом. В населених пунктах, де мешкає значна кількість представників нацменшин, вивіски, вказівники, написи на закладах органів місцевого самоврядування та комунальних підприємствах можуть дублюватися мовою цієї спільноти.
Також нацменшини зможуть впливати на формування місцевих та державних політик через свої громадські обʼєднання. Вони зможуть ініціювати створення при місцевій раді дорадчих органів, чиї зауваження та пропозиції щодо питань, що стосуються нацменшин, будуть обовʼязковими для розгляду. Представники нацменшин також зможуть делегувати представників громадських обʼєднань до дорадчо-консультативного органу Кабінету міністрів.
Гроші на реалізацію таких прав і свобод держава зобовʼязується закладати у своєму держбюджеті окремою програмою і зобов’язує місцеве самоврядування планувати ці витрати на рівні місцевих бюджетів також. Про які суми йдеться і яким має бути співвідношення фінансування таких програм з різних бюджетів – у законі не прописано.
Щоб убезпечити нас від впливу росії, депутати заборонили нацменшинам співпрацювати з державами, організаціями чи особами, ворожими до України. Співпрацювати чи отримувати допомогу від тих, чия діяльність спрямована на ліквідацію нашої незалежності, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету та територіальної цілісності нацменшини не зможуть. На рівні закону також заборонена популяризація або пропаганда держави-агресора.
Виглядає так, що запропоновані зміни щодо нацменшин дуже ліберальні. Однак дві країни-сусідки заявили, що стурбовані ухваленим законом і це може створити для України проблеми на шляху до ЄС. Найбільш конкретною була Румунія. Бухаресту не сподобалося, що в ухваленому законі немає можливості представникам нацменшин використовувати рідну мову у судах. Освітні питання наші нормотворці пропонують регулювати профільним законом, але румуни переконані, що це не задовольняє права нацменшин на освіту.
Претензії до ухваленого закону має також Угорщина. Тамтешній владі не подобається, що вчителів та директорів угорських шкіл нібито безпідставно звільняють, а угорські установи в Україні змушують прибрати свої угорські національні символи. І це при тому, що закон ще не набрав чинності.
Ці питання – поле для дискусій та консультацій, без яких шлях України до ЄС може ускладнитися. Щоб їх вирішити час ще є – закон запрацює через 5 місяців, у липні 2023. І влада на останньому саміті Україна-ЄС погодилася дослухатися у цьому питанні до рекомендацій Венеційської комісії.
Але Україна має відстояти щонайменше декілька позицій. Представники нацменшин мають знати державну мову, бо без неї їхня повноцінна інтеграція у суспільство неможлива. Робочою мовою в органах державної влади та місцевого самоврядування має залишатися українська. І, звісно, ніяких іноземних символів на будівлях державних та комунальних установ в державі Україна бути не може.
